Як чудово! Щиро підтримую Вас, пані Галю, в таких гарних прагненнях!Діалекти - це жива мова нашого народу і їх треба оберігати, бо вже чимало слів зникло з ужитку.Я й сама не чую багатьох слів, які колись вживали моя бабуся і прабабця.Прикро, що вони відходять у забуття...
Як гарно переплелися у Вас зимова казка і душевні почуття! Чарівно! Теж трішки спіткнулася об слово "сами"...Та якщо це місцевий діалект, то воно цілком прийнятне.
Боронилися дійсно відчайдушно, не шкодуючи себе...Світла їм пам'ять за щирий патріотизм і любов до рідної Вітчизни...А Вам, пані Катю, щира дяка за небайдужість і співпереживання!
Ваша правда, пане Іване:так було ще з часів перших людей, сотворених Богом, так буде завжди.Спокуса підстерігає нас на кожному кроці і не завжди вдається розгледіти шкоду за солодкою ілюзією...