Дякую за такі слушні роздуми, пане Укране! Добре Вас розумію. Коли людина далеко від рідного дому, хочеться, щоб час збігав якнайшвидше і наближав мить повернення до рідної домівки. Коли ми з моїм чоловіком ще тільки одружилися і він почав їздити на заробітки, я ніяк не могла згаяти час без нього...Щоб легше було пережити розлуку, я перекреслювала у календарі кожен прожитий день і рахувала, скільки днів вже залишилось позаду...Кожен такий хрестик наближав час нашої зустрічі і тішив мене надією, що вже недовго залишилось чекати. Отак я намагалася згаяти нецікавий мені час, очікуючи на близьку людину... А Вам - омріяного повернення додому! Хай час, який залишився, збігає непомітно!
Пане Юрію, дякую Вам сердечно! Не раз спостерігала, як світло сіється згори, наче дрібний золотистий пісок...Це і надихнуло мене на створення такого образу.