Засумніли в парку тіні ліхтареві, Де ми вчора грілись в сонечка теплі, Стало зимно в лапи скам'янілим левам, Що сидять віками на сирій землі. Скоро забіліє, грудень на світанні Викладе в пюпітри оберемки нот, Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання, Що злетять у віршах до ясних висот. Пахне терпко осінь, а у наших скронях Музика пульсує дивна відтепер. Серце розтривожив в ритм своїх симфоній Любий наш Маестро із небесних сфер. Поцілункопадом ти укрий знов губи, Всепроникним словом серце звеселяй! Лиш чого не мали - ми повік не згубим, Та знайти зумієм наш єдиний шлях... Знаєш, Хтось незримий, але вже відчутний
Прагне в світ пробитись, зерням прорости,
І для нас постати існування суттю,
І звести між нами в Вічності мости...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
Повіяло романтикою старовинного Львова. 
