Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Вт, 05.11.2024, 16:54

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 41

Гостей: 39

Користувачів: 2

Ira10001987, SeraphXS

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Поезія Ляна [3]

Аня Рам. Сторінка поезії та прози [33]

Ходак Руслан [4]

Король Юлія [7]

Данилюк Наталя [225]

Дейнека Оксана [4]

kyzzinka357 [1]

Федорів Олександра [28]

Геник Леся [206]

Семенюк Юлія [3]

Стожар Ігор [14]

Тріщ Михайло [1]

Стомарівський Петро [1]

Walther [6]

Микола Істин [10]

Леся [3]

Шишуряк Сергій [15]

Тимчишин Мар'яна [9]

Шмигельська Леся [12]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Олійник Володимир [66]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Галина Яхневич-Середа [41]

Слов'як Яніна [3]

Короткий Василь [4]

Баркалов Руслан [23]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Івано-Франківщини	Данилюк Наталя

ОТАК СТОЇШ...

Із вікна покинутої хати

Зяє божевільна порожнеча...

(Інна Серьогіна "Порожнеча")

Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...

Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.

І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незворушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,

Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.

І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...

Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...

Розміщено на сторінці: Данилюк Наталя

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1791 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Ключові (?): храм, стріха, вітри, клен, тиша, недоля, вишні

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 nasvictor • 18:32, 29.10.2012 [Лінк на твір] Слів нема. одні емоції. Дуже гарна лірична замальовка. Осінь на Вас все-таки позитивно впливає- стільки чудових творів засіялось на папір і в серця небайдужих читачів. То, певно, позитивна енергетика КАРПАТ? Щасти! 0Спам 4 oduvan4ik • 19:46, 29.10.2012 [Лінк на твір] Щиро Вам дякую,пане Вікторе!Радію,що цей вірш торкнувся Вашої душі.Так,краса Карпат дійсно надихає!.. 1Спам 2 Roksa • 18:42, 29.10.2012 [Лінк на твір] Наталочко, як же світло писану про хатоньку ту...забуту...рідну...майстерно і тужно!!!! 0Спам 5 oduvan4ik • 19:47, 29.10.2012 [Лінк на твір] Тепло тобі дякую,люба Роксолано,за щирість і світло твоєї витонченої душі! 1Спам 3 zov1968 • 19:07, 29.10.2012 [Лінк на твір] Красиво, Наталю, зворушливо. "Ота зотліла незрорушна (незВорушна) тиша" - одруківка? 0Спам 6 oduvan4ik • 19:51, 29.10.2012 [Лінк на твір] Так,пане Олеже,дійсно одруківка трапилася...Дякую за теплий відгук! 1Спам 7 Валькірія • 19:51, 29.10.2012 [Лінк на твір] Кудись дівся мій коментар... Скажу вдруге - проймає ця осиротіла хатина аж до самої душі! 0Спам 8 oduvan4ik • 19:55, 29.10.2012 [Лінк на твір] Не знаю,пані Наталю...Може зв'язок був поганий і комент не відправився.Дякую Вам щиро,що повернулися на сторінку цього вірша і залишили теплі слова!Вони гріють душу! 1Спам 9 Pylyp • 20:02, 29.10.2012 [Лінк на твір] Ой, святу правдоньку пишете, Наталю! Отак стоїть і гине все село, Закинуте, забуте безпричинно, Яке колись так процвітало чинно, Культурною колискою було! 0Спам 10 oduvan4ik • 20:04, 29.10.2012 [Лінк на твір] Щиро Вам дякую,пане Пилипе,за те,що також вболіваєте за долю українського села!Радію Вашій щирій підтримці! 1Спам 11 Asedo1949 • 21:55, 29.10.2012 [Лінк на твір] "І лиш вітри розвіють між людей Оту гірку розпачливу недолю, Мов мак дрібний по ораному полю, Ту самоту, що скиглить із грудей..." проймає до глибини душі, те правдиве відображення нинішнього села. 0Спам 12 oduvan4ik • 11:30, 31.10.2012 [Лінк на твір] Щиро вдячна,пані Катю,за розуміння і співпереживання!Так,українські села поступово вимирають...Нічого в державі не робиться для процвітання села.Та й люди рвуться до великих міст,полишаючи свої домівки...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі