Пт, 22.11.2024, 10:04
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Ляна [3]
Аня Рам. Сторінка поезії та прози [33]
Ходак Руслан [4]
Король Юлія [7]
Данилюк Наталя [225]
Дейнека Оксана [4]
kyzzinka357 [1]
Федорів Олександра [28]
Геник Леся [206]
Семенюк Юлія [3]
Стожар Ігор [14]
Тріщ Михайло [1]
Стомарівський Петро [1]
Walther [6]
Микола Істин [10]
Леся [3]
Шишуряк Сергій [15]
Тимчишин Мар'яна [9]
Шмигельська Леся [12]
Олійник Володимир [66]
Галина Яхневич-Середа [41]
Слов'як Яніна [3]
Короткий Василь [4]
Баркалов Руслан [23]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Івано-Франківщини категорії та розділи української поезії, українська проза Данилюк Наталя
 

ОТАК СТОЇШ...



Із    вікна    покинутої    хати
 
Зяє    божевільна    порожнеча...
                                                 
                                  (Інна  Серьогіна  "Порожнеча")


Отак  стоїш  убога  край  села:
На  биті  вікна  покосилась  стріха
І  темна  тінь  самотнього  горіха
Тобі  на  душу  зболену  лягла...

Отак  стоїш,  сплюндрована,  мов  храм,
Старенькі  вишні  заломили  віти
І  клен  ридає  голосом  трембіти
У  такт  різким,  поривистим  вітрам.

І  що  тобі,  сирітонько,  болить-
Ота  зотліла  незворушна  тиша,
Що  плісняву  між  стін  твоїх  колише,
Ота  бузково-лагідна  блакить,

Що  прогляда  крізь  нитку  павутин,
Мов  цвіту  повінь  крізь  колючі  грати?
Ніхто-ніхто  не  вернеться  до  хати:
Ні  сивий  дід,  ні  батько,  ані  син.

І  лиш  вітри  розвіють  між  людей
Оту  гірку  розпачливу  недолю,
Мов  мак  дрібний  по  ораному  полю,
Ту  самоту,  що  скиглить  із  грудей...

Отак  стоїш  убога  край  села...
Чого  ж  я  спокій  тихий  твій  ворушу?
Яка  печаль-аж  пристроми  у  душу,
Аж  та  роса  на  шибці  обпекла...

Додав: oduvan4ik (29.10.2012) | Автор: © Наталя Данилюк
 
Розміщено на сторінці: Данилюк Наталя

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1795 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): храм, стріха, вітри, клен, тиша, недоля, вишні

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
1 nasvictor • 18:32, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Слів нема. одні емоції. Дуже гарна лірична замальовка. Осінь на Вас все-таки позитивно впливає- стільки чудових творів засіялось на папір і в серця небайдужих читачів. То, певно, позитивна енергетика КАРПАТ? Щасти! yes
avatar
4 oduvan4ik • 19:46, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Щиро Вам дякую,пане Вікторе!Радію,що цей вірш торкнувся Вашої душі.Так,краса Карпат дійсно надихає!..
avatar
2 Roksa • 18:42, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Наталочко, як же світло писану про хатоньку ту...забуту...рідну...майстерно і тужно!!!!
avatar
5 oduvan4ik • 19:47, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Тепло тобі дякую,люба Роксолано,за щирість і світло твоєї витонченої душі!
avatar
3 zov1968 • 19:07, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Красиво, Наталю, зворушливо. 55555

"Ота зотліла незрорушна (незВорушна) тиша" - одруківка?
avatar
6 oduvan4ik • 19:51, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Так,пане Олеже,дійсно одруківка трапилася...Дякую за теплий відгук!
avatar
Кудись дівся мій коментар... Скажу вдруге - проймає ця осиротіла хатина аж до самої душі!
avatar
8 oduvan4ik • 19:55, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Не знаю,пані Наталю...Може зв'язок був поганий і комент не відправився.Дякую Вам щиро,що повернулися на сторінку цього вірша і залишили теплі слова!Вони гріють душу!
avatar
9 Pylyp • 20:02, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Ой, святу правдоньку пишете, Наталю!

Отак стоїть і гине все село,
Закинуте, забуте безпричинно,
Яке колись так процвітало чинно,
Культурною колискою було!
avatar
10 oduvan4ik • 20:04, 29.10.2012 [Лінк на твір]
Щиро Вам дякую,пане Пилипе,за те,що також вболіваєте за долю українського села!Радію Вашій щирій підтримці!
avatar
11 Asedo1949 • 21:55, 29.10.2012 [Лінк на твір]
"І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей..." проймає до глибини душі, те правдиве відображення нинішнього села. up 55555
avatar
12 oduvan4ik • 11:30, 31.10.2012 [Лінк на твір]
Щиро вдячна,пані Катю,за розуміння і співпереживання!Так,українські села поступово вимирають...Нічого в державі не робиться для процвітання села.Та й люди рвуться до великих міст,полишаючи свої домівки...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz