Тобі
сьогодні неймовірно легко, Як
ніколи: Ти
здатний піднятися до стелі! І
з цього дива хочеш подивитися в дзеркало, – Але
дзеркала завішані рушниками. Намагаєшся
здерти бодай одного, Та
всякі зусилля марні. Зненацька
наштовхуєшся на своє відображення Із
свічкою в руках І,
виходячи зі здорового глузду, дивуєшся: Як
можна бачити себе заплющеними очима?! Спантеличений
кидаєшся геть, А
потім довго не можеш додуматись: По
кому ж це готують коливо?
Чому душа так боляче болить, Стикаючись з життям цим очі в очі? Вона мов з тіла вирватися хоче, Тамуючи за світлом ненасить. Вона торкнутись прагне вічних істин, До котрих люд давно вже збайдужів, І лиш у мить – зі смертю на межі – Від скверни й зла душа себе очистить. В житті чи в смерті більше переваг? Допоки тут ми – нам це не збагнути. Та лиш душа, любовію діткнута – Щаслива буде тут й на небесах!
Пару років тому мала певний досвід, що зветься КС..., добре знаю, що почуває душа, споглядаючи збоку на своє тіло та цей світ навколо, після "повернення" всі барви світу міняються, як і розуміння свого призначення...
Спочатку не второпала, але коли все зрозуміла, то була просто ошелешена, як Ви змогли так тонко все підмітити, а може у Вас є якісь надзвичайні здібності? Круто!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хоч і дещо моторошний...Мабуть десь так і почувається душа,що відлітає... 
