ми-часточки усесвіту пульсуючі і кожен з нас -це вибрані поеми...-висока ідея закладена у цьому вірші. Стільки в ньому людяності,високих поривів і толерантності-сильна поезія.
Гарно! В кожному рядку відчувається розпач і розчарування...Так,нелегко відпустити свою кохану до іншого,непросто примиритися із втратою...Душевно написали.
Цікавий образ. Стільки влучних рис Ви знайшли для цього напівтемного-напівсвітлого янгола-мвстично і загадково.Мабуть це і є загублена душа,яка заблукала між двома світами...
Не напружуйся в пошуках слів, Збережи їх для когось іншого.-така цікава і несподівана кінцівка... Іноді слова дійсно зайві,коли все можна сказати поглядом,дотиком,виразом обличчя.
Гарний двовірш(це двовірш,як я розумію?),пані Наталю!Глибока думка в ньому закладена. Слово дійсно багато важить:воно може обнадіяти,а може і вбити.Тому зі словами слід бути обережними.Тільки слово,народжене в любові,здатне зігріти душу. Чудова тема,вдало втілена в поетичні рядки.
Не повірите,але я також думала про цикуту...Хоча й уявлення не маю,як вона пахне і чи має якийсь запах...Треба буде подумати.Щиро дякую,пане Олеже,за відгук і пропозицію! Щодо слова "споєні",то тут мається на увазі "напоєні". Так,дещо подвійні асоціації виникають на рахунок цього слова...