Випрубовуєм сили духу, зазираєм до віч блискавицям, розриваєм шатро прозоре, що ледь- ледь розділило нас! Я вже бачу тебе крізь зорі...впізнаю я тебе посестрице щось єднає нас ще із давен...чи життя минулого глас? Чи стежини що ми сходили, чи те небо, що ми розписали злетом вільним на срібних крилах, загубивши у танці перо. Пам"ятаєш як ти носила з Оріону в долонях роси? Ми вмивались і ми ставали на одне із тобою ядро. Виростали мечі стожалі...виривали ми іх із корінням і тримали в руці прозорій від насунання темних хмар. Я зірвала свої коралі з білошиї за Божим велінням і засіяла в чорноземку щоб ізходив із них стожар. Щоб нам було хоч трохи світло над Землею, котра у зневірі і в безвір"Ї своїм глибокім коротала вузенький шлях. Зустрічалися люди добрі- зустрічалися люди, мов звірі. Ми тримались тоді за руки, але став неминучим крах. Бо ж земного тяжіння глупість затягнула на саме днище, (чи літати було б мабуть вище..? чи й зовсім не торкатись гір?) Але й досі іще той вітер, що розбурхав нас - в серці свище... Простягаєм отерплі крила і нагострюєм голий зір... Я вже бачу тебе крізь терни, впізнаю я тебе посестрице... щось єднає нас ще із давен- то, напевно, минулого глас! дотягаю до тебе крила і душею вібрую...сниться? Це нам сниться чи це насправді? Нас поглинув біжучий час...
Світлина - філософська: так гарно освітлене променем деревце...але воно не одиноке...самотність і одинокість- це різні речі! Часом, навіть, при присутності багатьох людей- відчуваєш себе самотнім, а часом будучи одиноким- не відчуваєш себе самотнім- цікаві то речі.Одинокість- то страшно! Самотність- це філософія багатогранна!
Дякую, Друзі мої, за відгуки, за слово добре! Всім вам запашного чаю з липою та чебрицем! Теплої ночі, солодких снів, нових віршів,- а я біжу із сайту вже! Па!
О, яка красота цей Ваш вірш, Романе!!! Такий серйозний поступ у перід щодо віршоформи! А що вже казати про настроєвість...! Щаслива Ваша кохана- гарно!
Ну що ж: ДО БОЮ! Вітри т о ще таке...іх відчуваєш одначе, а от глобалізаційний рух - то гірше, бо вже би всі і говорити по- чужому заходились і уже всім не повага , а респект, не добре чи згода, а окей.От якої на те зброї треба?
Приємним є те, що тема не забувається, що іде в поезію, а знaчить: живе у наших серцях. "Якщо ж стане вільною рідна Вкраїна, Тоді не в пусту наша кров!"-- це дуже тремко сказано- боляче, віриться, що кожна крапелька крові- недарма пролита. Слава юним і незабутнім Героям!
........................................................ А от щодо постаті С. Петлюри- то я би не розглядала її так однобоко, як це подано у Вашому вірші. Буквально кількома словами " Петлюра пакує валізи", Ви закреслили усю велику діяльність цього чоловіка для України. Погляд з такого ракурсу- це за "більшовицькими" мотивами.Багато хто з істориків не схильний утверджувати думку про вину Петлюри у загибелі хлопців. Мабуть, найважливішою помилкою була- демобілізація укр. військ. Дозвольте підкинути Вам ще матеріали на цю тему.
Ну що ж: доведеться зробити сьогодні виняток стосовно споживання слодощів. ДЯКУЮ!!!!!! Зараз розріжу усім анумакам по кавалочку. З Меланкою, з Новим Роком, з прийдешнім Василем!
Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх, - Мені, здається, що він плаче З безпосередністю святих...
Так, я розумію, що тире слугує - ТОДІ. але, як на мене, Ви вклали поруч два антигонні ракурси споглядання на свого ЛГ. От дивіться: коли хтось сміється видавленим сміхом- це негатив, бо це неприродність, гра, маска. А от плаче з безпосередністю святих- це позитив. ( ДО РЕЧІ, КОЖЕН СВЯТИЙ ОБНАДІЛЕНИЙ ПЕВНИМИ РИСАМИ ХАРАКТЕРУ, Є СИЛьНІ І ДАЛЕКО НЕ БЕЗПОСЕРЕДНІ ОТ ТАКІ ЯК А. ШЕПТИЦьКИЙ, Є ТАКІ РІШУЧІ, ЯК ДІДО О. ТЯГНИБОКА, ЩО СОБОЮ ЗІГРІВАВ ЗАМЕРЗАЮЧИХ ДІТЕЙ І КОЛИ ЙОГО ЗНАЙШЛИ , ТО ВІН ОБІЙМАВ ДИТИНУ- ТАК ВОНИ ОБОЄ І ЗАГИНУЛИ- ЦЕ ДАЛЕКО НЕ БЕЗПОСЕРЕДНІСТь! БЕЗПОСЕРЕДНІМИ МОЖУТь БУТИ ПУТЯТА- АНГЕЛИКИ, БО ОБНАДІЛИНІ ДІТОЧИМИ РИСАМИ) Навіть не всі Ангели є безпосередніми, взяти хоча б Архангела Михаїла. В будь-якому випадку, тут зі сміхом витисненним і святим плачем - не добре, як порівняння.Може пошукайте ще? Щодо "мій герой"- не зрозуміла!!! Хто це? Хто дереться угору і яку гору і покажіть приклади дертя! У вірші для мене це незрозумілий момент. ............................................................................ "МИ приходимо їм на допомогу," (В.Кучерук) ............................................................................. Хто "МИ" і кому на допомогу? І хто здобув визначення хто сильний, а хто слабкий.Сильний і справді може пробачати, але коли ви того, кого пробачили- назвали "божевільний"- то хіба Ви пробачили??? Тільки давайте чесно Вікторе!- не пробачили, а значить питання "хто сильний?"- залишається нерозкодованим. ................................................................................. ... Про самозакоханість промовчу, щоб не образити тебе...( В. Кучерук) ............................ саме отут не мовчіть і не бійтеся казати, якщо маєте що казати. Чекаю відповіді, і дуже детально! ............................................................................... Прошу і Вас сприйняти моє бачення з доброго боку, адже я добре ставлюся до Вас, поважаю і не хочу випадковостей у Ваших віршах.Дякую!