Найбільше сподобалася третя частина- витончено. легко і гарно! "півні"- тут би наголос трішечки виправити "Заспівали півн(і)спозаранку. ( чи оже я помиляюся щодо наголосу?) А загальне враження- дуже приємне!Натхнення!
Ой як же довго Ти, Сашко, не був на "анумиках"....! Як гарно знову Тебе чути і відчувати Твої вірші. Молодець, гарний вірш: чутливий, щирий, насичений емоціями. Нартхнення Тобі! ( і не зникай на такий довгий час)
Дорогенькі мої, я всім- всім дууже вдячна за відгуки!(прошу вибачення, що не встигаю відповісти кожному зокрема) але ціную думку кожного з Вас. Дякую, що читали і не залишилися байдужими! Всім щастя!
Валерію, річ і дісно- стерженева, бо підоперта відшліфованою позицією житейською. Сильний твір і оригінальне завершення- ох уже ці наші ліфти, часом більше злякаєшся , ніж би пекло узрів.Майстерно розставили ідейні акценти і породійні осоння.Дякую за працю! Натхнення Вам!
Гарно! Оптимістично і світло! Щиро! "Я в майбутнє України віру,
Повну добрих помислів і мрій!" .................................................................. Вікторе, не здаєтся, що слово"ПОВНУ" має бути "ПОВНЕ"? адже стосується воно слова "МАЙБУТНЄ" Вірю у майбутнє повне помислів і мрій! ...................................... Дякую за гарний настрій від вірша- зараз так бракує такої віри....
Вітаю таку тематику, п. Катрусю! Гарні думки ллются з вашого серця! Впевнена чомусь, що на цю тему Ви ще створите багато творів.Дуже хочеться урізноманітнювати рими.Щодо "примусить" може дійсно щось подумати ще...? МОже "закличе" весь вселенський рід, або що...? А настрій від вірша - філософсько- світлий! Дякую!
ЗГадалось щось Ліни Костенко " Усі слова були уже чиїмись, а ти іх мусиш вимовити вперше..."- перегукнулося мені... Дуже гарний задум, Василю! Читається легко і так зрозуміло лягає на душу.Трошки підправити наголос- і все чудово! Щодо "банальної" пари рим, то скажу таке: коли це не зловживання( а у вашому випадку - це не зловживання) то огорнені смисловою пеленою доречності, такі рими є допустимі і виправдані. Дуже сподобався Ваш вірш!
А холодні Землі вітрища видувають тепло із серця, вибирають з душі зернятка і розносять іх по світах. Що тим зерням, хоч буря свище, Небеса волають на скерцо, В них одна - єдина є гадка: не упасти в болото. На змах, Під останнім ревом негоди і супроти надривних течій, впасти в небо, теплом налите, запустити коріння ввись. А плоди хай падуть в городи поземні, що мов диво-печі, запікають життя прожите, в срібні дзбани, що ще колись задзвенять під промінням вишнім і любов"ю влиті по вінця, розіл"ють ненавмисно ріки і стечуться ув океан. Я знайду тебе сестро - вишне під сузір"ями в білих кільцях, Крапнуть роси нам на повіки І це буде час без оман, де ніхто не грюкне дверима, де болючим не буде слово, де дозріє висока віра, ми не знатимем, що є "крах" Поєднає нас щось незриме, а поки що я чую знову, як з твоєї душі ллється щира сильна річка у світлих віршах.
НАТАЛОЧКО!!! Ну просто слів не можу знайти, аби передати свої відчуття від цього "андромедівського" вірша....Я просто щаслива від потоку таких рядків: стільки рідності тут, стільки тепла.Хай твої творчі крилята завжди будуть міцними.Дякую за дихання в унісон, за гармонію творчого лету. Сто цьомок Тобі, посестро!
В людей також, як у світил небесних: магніти душ, дистанції закон. А то гляди: Юпітер - перелесник зіткнувся би з Венерою. Спокон... спокон віків, із сивого зарінку поставлене усе на мудру вісь: На відстані- любов сильніша! Жінко! А ти зривала яблука якісь... Чи ти бажала провідчути зблизька емоцій вулканічних пил...і крах? Хоча б на мить. Хай силою вітриська крильми переплистися. Просто змах і все...!- тепер сиди, пиши поеми, як дві зорі зійшли з орбіт своїх... А ми, нащадки, ще живі...і ще ми на кожнім нерві чуєм давній гріх. Відрощуємо сяйво відвібрацій із наших душ, правічних, наче рай, роздумуєм про мудрості дистанцій і пристрасті миттєві- що ж: нехай! Бо і в людей, як і в світил небесних, часами трєкторії стрімкі зхрещаються в поривах ненавмисних. Ударна хвиля...вибухі яркі...
Випрубовуєм сили духу, зазираєм до віч блискавицям, розриваєм шатро прозоре, що ледь- ледь розділило нас! Я вже бачу тебе крізь зорі...впізнаю я тебе посестрице щось єднає нас ще із давен...чи життя минулого глас? Чи стежини що ми сходили, чи те небо, що ми розписали злетом вільним на срібних крилах, загубивши у танці перо. Пам"ятаєш як ти носила з Оріону в долонях роси? Ми вмивались і ми ставали на одне із тобою ядро. Виростали мечі стожалі...виривали ми іх із корінням і тримали в руці прозорій від насунання темних хмар. Я зірвала свої коралі з білошиї за Божим велінням і засіяла в чорноземку щоб ізходив із них стожар. Щоб нам було хоч трохи світло над Землею, котра у зневірі і в безвір"Ї своїм глибокім коротала вузенький шлях. Зустрічалися люди добрі- зустрічалися люди, мов звірі. Ми тримались тоді за руки, але став неминучим крах. Бо ж земного тяжіння глупість затягнула на саме днище, (чи літати було б мабуть вище..? чи й зовсім не торкатись гір?) Але й досі іще той вітер, що розбурхав нас - в серці свище... Простягаєм отерплі крила і нагострюєм голий зір... Я вже бачу тебе крізь терни, впізнаю я тебе посестрице... щось єднає нас ще із давен- то, напевно, минулого глас! дотягаю до тебе крила і душею вібрую...сниться? Це нам сниться чи це насправді? Нас поглинув біжучий час...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('