Перечитала, Вікторе, вірша кілька раз. Вірш звучить мелодійно, aле щодо образів, то мушу сказати слідуюче: або читач уже має бути підгoтованим до Ваших навідних образів, або вони не надто розкривають риси ЛГ. От скажімо це:
Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх...." - якщо є оте "коли", то відповідно має бути "тоді", бо інакше виходить, що коли він сміється, то плаче над безпорадністю- щось не звязується ніяк. ................................................................................. ......................... Над безпорадністю він плаче З безпосередністю святих. -
- як Ви собі уявляєте безпосередність святих? безпосередньою може бути дитина, але не святі! Святі можуть мати чистоту думки, внутрішню рівновагу; вони можуть володіти Вселенською любов"ю.Безпосередність- це дитячість, це може задіюватися до позитивного ЛГ, але не до того, який видавлює із себе сміх, бо то вже далеко не безпосередність! ................................................................................. ....................................................
Коли дереться він угору, Між нами роблячи прохід –
НУ ОСь: щойно Ви надали свому ЛГ благородних обрисів, як він уже "дереться", та ще й між "нами"!!! Між нами - це між ким? Я чомусь подумала про Яника з його славнозвісним Межигір"ям, та й взагалі: цілу його команду. ................................................................................. .............................
Нехай зникає у просторах, Як метеора світлий слід.
Ну і тут образ викликає деяке неузгодження, як на мене.Значить отой негатив, що видавлює із себе сміх і від цього плаче, як плачуть святі, і потім дереться угору, там де "МИ" всі і робить прохід має зникнути, як світлий слід? Ну який же по ньому може бути світлий слід? Хіба що, слово "світлий" треба взяти в лапки, але тоді метеор ні до чого, адже метеор- це щось до більш величних порівнянь. наприклад: Дитинство пролетіло, мов метеор, залишивши світлий слід. ................................................................................. .......................................................
У всіх його космічних спробах -( космічним можебути АПАРАТ,ЛЮБОВ,- але не спроби. Спроби можуть бути величні, обдумані, конкретні........) Земний вбачається формат – ................................................................................. .............................. Недосконалий зовсім робот І застарілий апарат…
От аж тепер я допетрала, що то був робот....Ну я розумію, це очевидно людина, яка схожа на робота- цікаво вже стає. МОже Табачник- чи що? ................................................................................. .................
Якщо я хочу бути сильним, - Зітру підлесництва клеймо - так а це із кого Ви зітрете "підлесництва клеймо"? Із себе? А хто заклеймив Вашого ЛГ? той, що безпорадно плаче? ................................................................................. ..................................
Й навчусь прощати божевільним - О так це хтось із Кульпарківської, так а на таких і не треба ображатися, але чи Ви у праві діагноз виставляти? В діагнозах і техніка помиляється, а не те щоб чийсь суб"єктивний погляд. Самозакохане письмо! - ну навіть і не знаю, хотіла би поглянути як виглядає самозакохане письмо.Мабуть це все ж якийсь першоклашка, виписує курсивом і милується собою.
Вікторе, це такий асоціативний ряд залишився по прочитаному- не ображайтеся, коли я щось не так втямила.
Дуже влучно з підтекстом подано...ПОгоджуюся, Василю, що критика і критканство- дві різні речі. Скажу так: все має бути побудоване на плтаформі любові і дійсного бажання допомогти у зростанні іншому. Тонко відчуваєте, Василю.Гарний вірш.
кіт золотаво-рудий, не худий, розплився озЕрцем бурштИновим у льняному теплі, .............................................. Ну все, Валентино, я зовсім розманіжилися...теж хочу так як кіт.Дякую за відпочинкові і мистецькі рядки.
Небо, Наталонько, це простiр для Твого лету- там не розіб"єшся! Можу Тобі подати свою руку через інет простір, якщо хочеш...:) Все буде гаразд! Гарний вірш!
На жаль, президенти, не завжди відповідають поважності і висоті свого статусу, тому му, народ, кожен з нас, має відстоювати кожен клаптик чистої історії. Дякую, Наталочко, що читала і перейнялася твором.
Дякую, п. Катрусю. Подумаю над усіма запропунаованими варіантами, адже вірш має бути відчеканеним. Щодо зір, то я хотіла сказати, що на такі страшні речі і природа реагує, що навіть і зорям немає так мерехтливо світитися. Ось десь так я хотіла це подати. Щасти Вам!
Мені дуже подобаються Ваші прозові твори- я захоплено перечитую і насолоджуюся Вашим умінням доносити до читача сюжет. Щодо віршових композицій- то, на мою думки, ще треба працювати: збивається ритм, а черз те і наголос не всюди співпадає.Зверніть увагу на ритм вірша- впевнена, що у Вас усе вдасться. Успіхів!
"Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше"- знаєш, Наталю, в оцьому рядочку - серйозне питання. На мою думку, дуже багато залежить від слова, зокрема і від поетів. Тобі чудово вдається підтримувати людей у Дусі, додавати віри в себе. Радію кожному твому життєдайному віршу. Натхнення!