Перечитала, Вікторе, вірша кілька раз. Вірш звучить мелодійно, aле щодо образів, то мушу сказати слідуюче: або читач уже має бути підгoтованим до Ваших навідних образів, або вони не надто розкривають риси ЛГ. От скажімо це:
Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх...." - якщо є оте "коли", то відповідно має бути "тоді", бо інакше виходить, що коли він сміється, то плаче над безпорадністю- щось не звязується ніяк. ................................................................................. ......................... Над безпорадністю він плаче З безпосередністю святих. -
- як Ви собі уявляєте безпосередність святих? безпосередньою може бути дитина, але не святі! Святі можуть мати чистоту думки, внутрішню рівновагу; вони можуть володіти Вселенською любов"ю.Безпосередність- це дитячість, це може задіюватися до позитивного ЛГ, але не до того, який видавлює із себе сміх, бо то вже далеко не безпосередність! ................................................................................. ....................................................
Коли дереться він угору, Між нами роблячи прохід –
НУ ОСь: щойно Ви надали свому ЛГ благородних обрисів, як він уже "дереться", та ще й між "нами"!!! Між нами - це між ким? Я чомусь подумала про Яника з його славнозвісним Межигір"ям, та й взагалі: цілу його команду. ................................................................................. .............................
Нехай зникає у просторах, Як метеора світлий слід.
Ну і тут образ викликає деяке неузгодження, як на мене.Значить отой негатив, що видавлює із себе сміх і від цього плаче, як плачуть святі, і потім дереться угору, там де "МИ" всі і робить прохід має зникнути, як світлий слід? Ну який же по ньому може бути світлий слід? Хіба що, слово "світлий" треба взяти в лапки, але тоді метеор ні до чого, адже метеор- це щось до більш величних порівнянь. наприклад: Дитинство пролетіло, мов метеор, залишивши світлий слід. ................................................................................. .......................................................
У всіх його космічних спробах -( космічним можебути АПАРАТ,ЛЮБОВ,- але не спроби. Спроби можуть бути величні, обдумані, конкретні........) Земний вбачається формат – ................................................................................. .............................. Недосконалий зовсім робот І застарілий апарат…
От аж тепер я допетрала, що то був робот....Ну я розумію, це очевидно людина, яка схожа на робота- цікаво вже стає. МОже Табачник- чи що? ................................................................................. .................
Якщо я хочу бути сильним, - Зітру підлесництва клеймо - так а це із кого Ви зітрете "підлесництва клеймо"? Із себе? А хто заклеймив Вашого ЛГ? той, що безпорадно плаче? ................................................................................. ..................................
Й навчусь прощати божевільним - О так це хтось із Кульпарківської, так а на таких і не треба ображатися, але чи Ви у праві діагноз виставляти? В діагнозах і техніка помиляється, а не те щоб чийсь суб"єктивний погляд. Самозакохане письмо! - ну навіть і не знаю, хотіла би поглянути як виглядає самозакохане письмо.Мабуть це все ж якийсь першоклашка, виписує курсивом і милується собою.
Вікторе, це такий асоціативний ряд залишився по прочитаному- не ображайтеся, коли я щось не так втямила.
Дуже влучно з підтекстом подано...ПОгоджуюся, Василю, що критика і критканство- дві різні речі. Скажу так: все має бути побудоване на плтаформі любові і дійсного бажання допомогти у зростанні іншому. Тонко відчуваєте, Василю.Гарний вірш.
кіт золотаво-рудий, не худий, розплився озЕрцем бурштИновим у льняному теплі, .............................................. Ну все, Валентино, я зовсім розманіжилися...теж хочу так як кіт.Дякую за відпочинкові і мистецькі рядки.
Небо, Наталонько, це простiр для Твого лету- там не розіб"єшся! Можу Тобі подати свою руку через інет простір, якщо хочеш...:) Все буде гаразд! Гарний вірш!
На жаль, президенти, не завжди відповідають поважності і висоті свого статусу, тому му, народ, кожен з нас, має відстоювати кожен клаптик чистої історії. Дякую, Наталочко, що читала і перейнялася твором.
Дякую, п. Катрусю. Подумаю над усіма запропунаованими варіантами, адже вірш має бути відчеканеним. Щодо зір, то я хотіла сказати, що на такі страшні речі і природа реагує, що навіть і зорям немає так мерехтливо світитися. Ось десь так я хотіла це подати. Щасти Вам!
Мені дуже подобаються Ваші прозові твори- я захоплено перечитую і насолоджуюся Вашим умінням доносити до читача сюжет. Щодо віршових композицій- то, на мою думки, ще треба працювати: збивається ритм, а черз те і наголос не всюди співпадає.Зверніть увагу на ритм вірша- впевнена, що у Вас усе вдасться. Успіхів!
"Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше"- знаєш, Наталю, в оцьому рядочку - серйозне питання. На мою думку, дуже багато залежить від слова, зокрема і від поетів. Тобі чудово вдається підтримувати людей у Дусі, додавати віри в себе. Радію кожному твому життєдайному віршу. Натхнення!
Ой же ж і смачна. багатоколірна історія - мимоволі і Стефаник згадався із його живою мовою у творах. А мені, як ясен промінь посеред ночі, згадалася історія моєї дорогою кумасі -Олі Наливайко.Нелегко людям живеться теперечки, а, особливо, коли то людина творча, багато задумів має- от як Оля- вона на своїй спині із цілої України кераміку збирала, автостопом доїжджала, а таку лепську колекцію рушників та сорочок мала - просто музей у хаті, а їсти- нема що.Хтось із добродіїв закинув Олі півника молодого - на суп, думаючи, що і сама підкріпиться і синові, бо вже немалий- їсти хоче. Та де там....який там ще суп. Виростила півня, вивчила співати, на плечі сидіти, лапу давати- Графом назвала. Так він її і годував із вдячності, що не зварили. Де вона вже з ним і не була,а ж до самого тодішнього президента Ющенка дісталася і дивувала людей на усіх творчих збіговиськах. А як моя мала йшла до першого класу- то вона, як хресна мати, відпроваджувала дитину мою на нову стежку школи- і що Ви думаєте...?-з півнем, Графом, прийшла на перший урок. Спочатку у вчительки шок був, але потім всі потішалися, як півень вправно сидів на плечі і нікуди з нього. І у мене той півень на плечі сидів, з руки їв і співав, коли казала: "співай"- чудо якесь.Отож дякую, Вам, що своєю чудовою розповіддю відновили і мої спогади. Щасти Вам! Натхнення!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('