Ой же ж і смачна. багатоколірна історія - мимоволі і Стефаник згадався із його живою мовою у творах. А мені, як ясен промінь посеред ночі, згадалася історія моєї дорогою кумасі -Олі Наливайко.Нелегко людям живеться теперечки, а, особливо, коли то людина творча, багато задумів має- от як Оля- вона на своїй спині із цілої України кераміку збирала, автостопом доїжджала, а таку лепську колекцію рушників та сорочок мала - просто музей у хаті, а їсти- нема що.Хтось із добродіїв закинув Олі півника молодого - на суп, думаючи, що і сама підкріпиться і синові, бо вже немалий- їсти хоче. Та де там....який там ще суп. Виростила півня, вивчила співати, на плечі сидіти, лапу давати- Графом назвала. Так він її і годував із вдячності, що не зварили. Де вона вже з ним і не була,а ж до самого тодішнього президента Ющенка дісталася і дивувала людей на усіх творчих збіговиськах. А як моя мала йшла до першого класу- то вона, як хресна мати, відпроваджувала дитину мою на нову стежку школи- і що Ви думаєте...?-з півнем, Графом, прийшла на перший урок. Спочатку у вчительки шок був, але потім всі потішалися, як півень вправно сидів на плечі і нікуди з нього. І у мене той півень на плечі сидів, з руки їв і співав, коли казала: "співай"- чудо якесь.Отож дякую, Вам, що своєю чудовою розповіддю відновили і мої спогади. Щасти Вам! Натхнення!
Страждає Ваш, Андрію, ЛГ. Дуже сумно, мінорно, хочеться щоб Ви як автор, трішки проклали йому дорогу до надії.Аби вірш не був монотонним- дайте десь акцентик просвітлення. Щодо форми- то щось у останньому катрені з ритмом- перегляньте. трохи забагато ком) А загалом - вірш вражає настроєм.У вас щоразу виходить краще і краще викладати свою думку. Натхнення!
Олечко, і знову сильний у задумі вірш. Подобається Ваша яскрава і позиційна думка! Щодо форми, - то трішечки треба підправити: Ось тут наголос на О( вихОр) ВихОр воєнних дій несе. Може так :
І гнів, і плач. І душі в зламах Війни шалений вій несе, .......................................... Останні строфи вірша у іншому ритмі,але тоді треба їх відокремити - вивести, як окремий заключий катрен. Бажано якомога менше вживати дієслівних рим ( несе- береже, торкнулись- зіткнулись, лились- шепотіли, жили і т. д.) Віш виграє, якщо таких рим буде менше, лишень у випадку вимушеному. А загалом, Олічко, Ти - молодчиночка! Чекаємо на твої наступні публікації.
Нам напевне поки що невтямки, Що таке "двері вічності" значать, Нам поки що усе як уламки, Як кавалок, як друзки...доточать нам колись розуміння величне, прочитають зароблений вирок... Божа карта- велика і вічна Ми такий в ній важливий уривок!
Я дякую за кожну людину, що зустрілася мені в житті, бо досвід показує, що нічого немає надармо- в усьому є сенс. Тому, дякую, Реверсе, за твій теплий відгук і небайдужість. За те, що зумів відчути вірш. Щасти!
Завжди зачудовуюся простотою Вашого викладу, Вікторе! Глибокі і потужні теми- легкими словами! Гарно і мораль тонка тут! .......................................... "Адже вона не випала з сідла, -": Адже вона на впала із сідла" може так заради уникання (З_С). З повагою.
Ой щось Ти, Реверсе, пересмикуєш щодо мене- не треба того. Немає анічогісінько особливого у вірші- просто роздуми. А щодо відчуття потрібності- це точно...! Цього хочуть люди, хочуть відчувати, що вони на світі не просто так, - бо так воно і є: нічого немає випадкового. Я дякую за цей глибокий коментар, за увагу, за дружнє слово. Щасти!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('