Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине – Крізь пустелі світів облудних, Крізь холодне світіння зір. І щомиті ця рідність дужча, І зростає вона невпинно, Це подібне на справжнє чудо, Хочеш вір в це, а хочеш – не вір.
Простягаєш до мене крила? Я тепло їх давно відчуваю На розхрещенні зим і весен, У холодних обіймах снів. Моїм крилам теж треба сили, Щоб у небо літать безкрає, Простягни мені душу й скресне Лід зневіри, що жив у мені!
Я над прірвою знов зависла, Зроблю крок – і усе скінчиться, Може, в небо здіймуся радо, Потону в нім чи розіб'юсь... Добре знаєш, що я ненавмисно Зазираю до віч блискавицям, Я піти не бажаю насправді – Тільки пробую силу свою.
Простягни мені свою душу - Простягни мені рідні крила!...
Де ж малинку ту шукати? - в нас зима вдягнула шати, Бджілки мед у вулик звезли, навіть крилонька підмерзли. Ну хіба, якби хтось крила обігрів мені, як треба, То б у них з*явилась сила долетіти і до неба! ...:p
Я, Наталю, вже давно пливу в ріці чіткої форми, яка найбільше пасує до мого нинішнього ставлення до життя і являється основною ознакою мого віршування. Формальні пошуки та дерзання в моїх віршах вже перешуміли, а тебе, бачу, вони не залишають у спокої й досі. Це - добре, бо так буде легко нам відрізнити твій голос від інших голосів... Молодець!..
Небо, Наталонько, це простiр для Твого лету- там не розіб"єшся! Можу Тобі подати свою руку через інет простір, якщо хочеш...:) Все буде гаразд! Гарний вірш!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
