Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Вт, 05.11.2024, 14:34

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 29

Гостей: 29

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1047]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2698]

Вірш-пісня [545]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [269]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3384]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [314]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [907]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Для мене поезія - це

Висновок

Коли сміється хтось, неначе

Із нього видавили сміх, -

Над безпорадністю він плаче

З безпосередністю святих.

Коли дереться він угору,

Між нами роблячи прохід –

Нехай зникає у просторах,

Як метеора світлий слід.

У всіх його космічних спробах

Земний вбачається формат –

Недосконалий зовсім робот

І застарілий апарат…

Якщо я хочу бути сильним, -

Зітру підлесництва клеймо

Й навчусь прощати божевільним

Самозакохане письмо!

13.01.12

Розміщено на сторінці: Для мене поезія - це, Філософам

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3243 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 38
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 maja • 01:31, 13.01.2012 [Лінк на твір] Усе це так відносно. Кожен з нас трішки самозакоханий. Хіба ні? Вірш сподобався. 0Спам 2 Did • 01:37, 13.01.2012 [Лінк на твір] Мабуть, що так, Світлано, - у всіх, але не всі, а тільки одиниці, показово хизуються нею. Дякую. 1Спам 3 Asedo1949 • 02:04, 13.01.2012 [Лінк на твір] Щирий, відвертий вірш, а ось це місце "Якщо я хочу бути сильним, - Зітру підлесництва клеймо Й навчусь прощати..." то взагалі КЛАС!!! 0Спам 4 Did • 02:10, 13.01.2012 [Лінк на твір] Катю, я завжди говорю щиру правду не лише про інших, а й про себе, отже не лукавлю зовсім у словах. Дякую вам. 1Спам 5 Abigel • 02:18, 13.01.2012 [Лінк на твір] Сміливий та, як уже зазначила пані Катерина, відвертий вірш. Так, дійсно, сильна людина - та, яка вміє пробачати й робить це. 0Спам 6 Did • 02:24, 13.01.2012 [Лінк на твір] Марійко, мені шкода, якщо ти раніше сумнівалася в моєму вмінні це робити, лише слабкі, безпорадні люди не здатні на такий вчинок, адже для них вчинок - спробувати зробити комусь безпідставно боляче... Дякую тобі за розуміння. 1Спам 7 Abigel • 02:26, 13.01.2012 [Лінк на твір] Ні, я не сумнівалася. І дуже поважаю кожного, хто здатен на прощення й не тримає в собі зла на інших. 0Спам 15 Did • 07:53, 13.01.2012 [Лінк на твір] Дякую тобі, Маріє. 0Спам 8 Валькірія • 02:43, 13.01.2012 [Лінк на твір] Уміння, Друже мій, прощати - Мистецтво справді чимале! Хоч значно легше - стати катом І злом помножувати зле... Ми вибираємо свідомо - Чи одягати маски нам. Лиш пам'ятаймо, люди, хто ми? І що внесемо в Божий храм?... 0Спам 9 Abigel • 02:45, 13.01.2012 [Лінк на твір] Гарні рядки, Наталіє! Супер! 0Спам 10 Валькірія • 02:50, 13.01.2012 [Лінк на твір] Хочеться цього коментаря перенести ще до чималої кількості віршів, написаних на цьому сайті, та чи зрозуміють?... 0Спам 12 Abigel • 02:57, 13.01.2012 [Лінк на твір] Є таке... Добрими, сердечними словами (такими, як Ваші) нічим не можна образити. Зрозуміли б, гадаю. Може, не всі... Але рядки чудові. 0Спам 20 Did • 08:14, 13.01.2012 [Лінк на твір] Словом, можна й убити, не те що образити, адже слово - це добра зброя в умілих руках, але чи варто, я говорю - ні... 0Спам 18 Did • 08:01, 13.01.2012 [Лінк на твір] Повинні зрозуміти, хоча, зазвичай, творчим людям применшити роль свого власного "я" важче, ніж звичайним читачам. 0Спам 38 halo4ka • 20:39, 15.01.2012 [Лінк на твір] У мене виникло аналогічне бажання!!!!!! Вірю, що зрозуміли б! 0Спам 17 Did • 07:58, 13.01.2012 [Лінк на твір] Приєднуюся до твоїх, Маріє, слів... 0Спам 16 Did • 07:57, 13.01.2012 [Лінк на твір] Про щось подібне в житті кожного з нас, ми з тобою вже не раз говорили, отже твої слова не стали для мене несподіваною новиною, як, відчуваю те, мої для тебе. Дякую тобі, Наталю, за змістовний, поетичний коментар. 1Спам 11 Валькірія • 02:51, 13.01.2012 [Лінк на твір] Час розставить все на місце свОє, Буде мати - хто що заслужив, А Госоподь і зрадника, й героя Нагородить так, як він прожив! 0Спам 13 Abigel • 02:59, 13.01.2012 [Лінк на твір] Маєте рацію. 0Спам 22 Did • 08:15, 13.01.2012 [Лінк на твір] Обоє?.. 0Спам 33 Abigel • 22:08, 13.01.2012 [Лінк на твір] То слова для Наталії. Пане Вікторе, Ви маєте рацію у своїй критиці. Але є проблема з її сприйняттям деякими людьми. Треба шукати причину. Що ж до Вашого вірша... До речі, і щодо одного іншого твору... Моя думка: у Вас із Василем Світлим вийшов такий собі взаємний наїзд, обмін словесними шпильками. Вибачте. У цьому плані я не підтримую ані його, ані Вас. Нащо особисто Ви до цього вдалися? Якщо Ви самі впевнені, що Ви праві, то Вам не треба жодних таких викривальних творів. Особисто я ані після Ваших зауважень, зроблених Василеві, ані навіть після його вірша про критиків не подумала про Вас погано. І взагалі: якщо людина розумна, то вона правильно оцінить ситуацію та її учасників (ну, скоріше за все), а як ні - то й думка її не надто вже й важлива. Чи не так? Не переймайтеся! А якщо хтось не сприймає Вашу критику (з будь-яких причин), то змініть підхід (додайте до негативу позитиву :-)) А краще просто не чіпати його з якимись зауваженнями. Бажаю порозуміння! 0Спам 21 Did • 08:15, 13.01.2012 [Лінк на твір] Час і лікар добрий, Наталю... 0Спам 14 Roksa • 07:43, 13.01.2012 [Лінк на твір] Перечитала, Вікторе, вірша кілька раз. Вірш звучить мелодійно, aле щодо образів, то мушу сказати слідуюче: або читач уже має бути підгoтованим до Ваших навідних образів, або вони не надто розкривають риси ЛГ. От скажімо це: Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх...." - якщо є оте "коли", то відповідно має бути "тоді", бо інакше виходить, що коли він сміється, то плаче над безпорадністю- щось не звязується ніяк. ................................................................................. ......................... Над безпорадністю він плаче З безпосередністю святих. - - як Ви собі уявляєте безпосередність святих? безпосередньою може бути дитина, але не святі! Святі можуть мати чистоту думки, внутрішню рівновагу; вони можуть володіти Вселенською любов"ю.Безпосередність- це дитячість, це може задіюватися до позитивного ЛГ, але не до того, який видавлює із себе сміх, бо то вже далеко не безпосередність! ................................................................................. .................................................... Коли дереться він угору, Між нами роблячи прохід – НУ ОСь: щойно Ви надали свому ЛГ благородних обрисів, як він уже "дереться", та ще й між "нами"!!! Між нами - це між ким? Я чомусь подумала про Яника з його славнозвісним Межигір"ям, та й взагалі: цілу його команду. ................................................................................. ............................. Нехай зникає у просторах, Як метеора світлий слід. Ну і тут образ викликає деяке неузгодження, як на мене.Значить отой негатив, що видавлює із себе сміх і від цього плаче, як плачуть святі, і потім дереться угору, там де "МИ" всі і робить прохід має зникнути, як світлий слід? Ну який же по ньому може бути світлий слід? Хіба що, слово "світлий" треба взяти в лапки, але тоді метеор ні до чого, адже метеор- це щось до більш величних порівнянь. наприклад: Дитинство пролетіло, мов метеор, залишивши світлий слід. ................................................................................. ....................................................... У всіх його космічних спробах -( космічним можебути АПАРАТ,ЛЮБОВ,- але не спроби. Спроби можуть бути величні, обдумані, конкретні........) Земний вбачається формат – ................................................................................. .............................. Недосконалий зовсім робот І застарілий апарат… От аж тепер я допетрала, що то був робот....Ну я розумію, це очевидно людина, яка схожа на робота- цікаво вже стає. МОже Табачник- чи що? ................................................................................. ................. Якщо я хочу бути сильним, - Зітру підлесництва клеймо - так а це із кого Ви зітрете "підлесництва клеймо"? Із себе? А хто заклеймив Вашого ЛГ? той, що безпорадно плаче? ................................................................................. .................................. Й навчусь прощати божевільним - О так це хтось із Кульпарківської, так а на таких і не треба ображатися, але чи Ви у праві діагноз виставляти? В діагнозах і техніка помиляється, а не те щоб чийсь суб"єктивний погляд. Самозакохане письмо! - ну навіть і не знаю, хотіла би поглянути як виглядає самозакохане письмо.Мабуть це все ж якийсь першоклашка, виписує курсивом і милується собою. Вікторе, це такий асоціативний ряд залишився по прочитаному- не ображайтеся, коли я щось не так втямила. 0Спам 19 Did • 08:11, 13.01.2012 [Лінк на твір] Роксолано, ти так змістовно написала коментар, що потрібно, на відміну від В.С..., дати обгрунтовану відповідь на кожне питання, але вона буде після повернення з роботи - через десять хвилин час вирушати з хати... Почекай... 0Спам 27 Did • 21:16, 13.01.2012 [Лінк на твір] Шкода, Роксолано, що не вдалося зберегти майже закінчений перший варіант відповіді на твій коментар, отже спробую відновити все написане, - може, вдасться... "Читач уже має бути підготовленим..." - написала ти в коментарі, а я, автор, відразу подумав про те, що таких читачів, як ти, справді, підготував я, тож вони добре знають те, про що йде мова в тексті. Єдине, про що забув усіх їх попередити - потрібно завжди бути об'єктивними в своїх оцінках творів, треба бути справедливими, а не зобов'язаними перед друзями... Перший варіант зачаровує слух, мелодійний, проте, якщо вдуматися в слова, нічого не повідомляє: Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх, - Мені, здається, що він плаче З безпосередністю святих... Роксолано, а куди діти оте розумове навантаження читача - "безпорадністю?", ось і вніс зміни, поставив навмисно тире, щоб "тоді" тобі не було підстав для запитань, адже тире й слугує - ТОДІ... Про святих... Святі не потребують допоміжної ланки між нами та Всевишнім( безпосередність), вони й так найближчі до Бога. Маючи саме це на увазі я й написав про безпорадну людину, котра спромоглася видавити із себе сміх, як мені вчора здавалося, без зайвої допомоги( безпорадність), але, бачу, допомога прийшла... Навіщо ти провокуєш мене, коли говориш про якогось Янека та МОЄ Межигіря?.. Він уже там, угорі, а мій, та, мабуть, і твій герой туди ще тільки дереться, адже не раз і не два нам про це говорив сам. "Між нами" - це між тобою, Роксолано, та мною, в нас на очах... Коли ти сказала, що СЛОВО "світлий" потрібно взяти в лапки, я відразу так і зробив, подумавши при тому - яка розумна жінка!.. Про спроби полетіти вгору ти не чула, чи не читала тут, на сайті, ні в кого?.. Було, Роксолано, - було таке намагання забруднити звідтіля так, що відмиватися була справа марна, отож про космос не я придумав, а таку ідею мені подарували інші... Роксолано, запамятай раз і назавжди - безпорадні кличуть на поміч сильних, небезпідставно МИ приходимо їм на допомогу, адже мимо сліз пройде лише байдужий... Про самозакоханість промовчу, щоб не образити тебе... Сприйми мої слова з розумінням. 0Спам 23 Roksa • 08:21, 13.01.2012 [Лінк на твір] Вікторе, щасти Вам! Добра! 0Спам 28 Did • 21:20, 13.01.2012 [Лінк на твір] Як завжди - навзаєм!.. Дивуюся тобі... 0Спам 32 Roksa • 21:51, 13.01.2012 [Лінк на твір] Коли сміється хтось, неначе Із нього видавили сміх, - Мені, здається, що він плаче З безпосередністю святих... Так, я розумію, що тире слугує - ТОДІ. але, як на мене, Ви вклали поруч два антигонні ракурси споглядання на свого ЛГ. От дивіться: коли хтось сміється видавленим сміхом- це негатив, бо це неприродність, гра, маска. А от плаче з безпосередністю святих- це позитив. ( ДО РЕЧІ, КОЖЕН СВЯТИЙ ОБНАДІЛЕНИЙ ПЕВНИМИ РИСАМИ ХАРАКТЕРУ, Є СИЛьНІ І ДАЛЕКО НЕ БЕЗПОСЕРЕДНІ ОТ ТАКІ ЯК А. ШЕПТИЦьКИЙ, Є ТАКІ РІШУЧІ, ЯК ДІДО О. ТЯГНИБОКА, ЩО СОБОЮ ЗІГРІВАВ ЗАМЕРЗАЮЧИХ ДІТЕЙ І КОЛИ ЙОГО ЗНАЙШЛИ , ТО ВІН ОБІЙМАВ ДИТИНУ- ТАК ВОНИ ОБОЄ І ЗАГИНУЛИ- ЦЕ ДАЛЕКО НЕ БЕЗПОСЕРЕДНІСТь! БЕЗПОСЕРЕДНІМИ МОЖУТь БУТИ ПУТЯТА- АНГЕЛИКИ, БО ОБНАДІЛИНІ ДІТОЧИМИ РИСАМИ) Навіть не всі Ангели є безпосередніми, взяти хоча б Архангела Михаїла. В будь-якому випадку, тут зі сміхом витисненним і святим плачем - не добре, як порівняння.Може пошукайте ще? Щодо "мій герой"- не зрозуміла!!! Хто це? Хто дереться угору і яку гору і покажіть приклади дертя! У вірші для мене це незрозумілий момент. ............................................................................ "МИ приходимо їм на допомогу," (В.Кучерук) ............................................................................. Хто "МИ" і кому на допомогу? І хто здобув визначення хто сильний, а хто слабкий.Сильний і справді може пробачати, але коли ви того, кого пробачили- назвали "божевільний"- то хіба Ви пробачили??? Тільки давайте чесно Вікторе!- не пробачили, а значить питання "хто сильний?"- залишається нерозкодованим. ................................................................................. ... Про самозакоханість промовчу, щоб не образити тебе...( В. Кучерук) ............................ саме отут не мовчіть і не бійтеся казати, якщо маєте що казати. Чекаю відповіді, і дуже детально! ............................................................................... Прошу і Вас сприйняти моє бачення з доброго боку, адже я добре ставлюся до Вас, поважаю і не хочу випадковостей у Ваших віршах.Дякую! 0Спам 34 Did • 22:11, 13.01.2012 [Лінк на твір] Роксолано, більше нічого показувати та вказувати на когось у своїх коментарях я не буду, адже заборонили мені таке робити, а я ще й пообіцяв те... Ось дивися: негатив я протиставив позитиву, змалював усім видиму та зрозумілу картинку, підвів підсумок - що ти ще від мене хочеш?.. Невже спровокувати на майбутні звинувачення?.. Не ображайся, але про все незрозуміле відповім лише в приваті, якщо будуть запитання. 0Спам 35 Roksa • 22:16, 13.01.2012 [Лінк на твір] Гаразд, творімо добро! З НОВИМ РОКОМ! 0Спам 37 Did • 00:04, 14.01.2012 [Лінк на твір] Навзаєм, Роксолано!.. Добра та мудрості тобі... 0Спам 24 Валькірія • 11:22, 13.01.2012 [Лінк на твір] Жадоба до славии затьмарює глузд Убогим душею, в них правда, як гра. На слово лукаве, що лине із вуст, Не жде перемога – очікує крах! Душевним сліпцям, як до віч не світи, Прозріти не вдасться, чекати дарма. Лиш чесно потрібно іти до мети – У ницого зрадника завтра нема! Якщо тобі недруг – у спину мечем, Чи зради бур’яном твій стелиться шлях, Ти знай, що є ті, що підставлять плече – Із правдою в серці та світлом в очах! 0Спам 29 Did • 21:34, 13.01.2012 [Лінк на твір] Наталю, відразу пригадав свій давній вірш колись розміщений тут, на сайті, - він називається "Пустоцвіти": Коли я у цвітінні - Не усі друзі в радості... Пустоцвіти в падінні Помирають у заздрості. Без підстав і запитань, Та натяку на здібності - Ожива ядовита В них наявність безплідності. Через них і безвихідь, І забруднення імені, - Підкрадаються тихо Й б'ють нещадно по тімені. Зміг би хтось очманіти Та померти від капостів, - Я - цвіту!.. Пустоцвіти Помирають од заздрості. 0Спам 25 natalya-gurkina • 15:11, 13.01.2012 [Лінк на твір] когось такого злого і недоброго описали, фу! де ви таких познаходили? 0Спам 30 Did • 21:42, 13.01.2012 [Лінк на твір] Не я, Наталко, знаходжу їх, а вони мені чомусь самі весь час повсюди потрапляють на очі, - мабуть, сліпцем потрібно бути, або глухим, щоб не помічати очевидного... Це я про себе, не сердись... 0Спам 26 1952mikael • 15:46, 13.01.2012 [Лінк на твір] Без підлесництва скажу, що я завжди з цікавістю читаю Ваші твори, щоб відчути неповторні емоції від їх образів, рим, ідей та загадок, які спонукають до роздумів. 0Спам 31 Did • 21:45, 13.01.2012 [Лінк на твір] Вірш і повинен бути цікавим та емоційним, Михайле, щоб його завжди читали незнайомі автору люди. Дуже вдячний Вам, незнайомому, за такий відвертий і щирий коментар. 0Спам 36 rewers • 23:15, 13.01.2012 [Лінк на твір] Пане Вікторе, ви дуже розумна людина, вірш дуже чітко написаний, та як завжди, тобто простежується (на мій погляд) основна його думка. Але ця думка мене трошки лякає. На мій погляд треба бути добрішими (ні не ображайтесь - ви добра людина, але покажіть свою мудрість доброти). На мій погляд ця мудрість полягає у вмінні бачати навіть за колодами самозакоханості і бажанням слави скалку благородства, шляхетності і співпереживання. Інколи так хочеться таким як я прочитати серед слів критики і слова підтримки. Та і критикувати можна ніжно, лагідно. Головне завдання таких поетів як ви - вміти в першу чергу допомагати, допомагати жити, навіть не писати вірші (зрештою погодьтеся це інструмент самовираження), а просто підтримати... А те "самозакохане письмо" воно властиве багатьом, і мені і вам - треба лише вміти його подати, подати так, щоб воно принесло користь іншим, а не безглузде самовдоволення. Давайте навчимось бачите світло у тьмі... Пропащих людей небуває, бувають забуті, знедолені, ті, яким не вистачає добра у житті. Вони вже можливо і розгнівані, можливо безпорадні або озвірілі.... то ж давайте подаруємо їм добро... Вітаю вас з Старим Новим Роком

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі