Дякую, Вікторе! Так, ((прОсті) це, однозначно,- діалектизм: не захищаюся і не виправдівуюся.Але, я виростала, на поезії В.Стуса- саме він дозволив мені використовувати часом такі речі заради щирості вірша, заради його правдивості. Та і у Ліни Костенко, зелені птиці злітають вгорУ- а не вгОру.Часом так можна- чесно!
Сашко, сто раз дякую Тобі, що не тільки прочитуєш поезію, а і вдумуєшся глибоко. Тобою поданий варіант- довершений.Виправлю обов"зково! Пане Іванко, дякую сердечно!
Олександре, Ви, майже, розшифрували мій вірш, і, майже, розкодували мою душу. В розуміння "КРАЙ", я і справді вкладала не тільки опис Батьківщини; справа у тім, що для мене, на відстані, Край,(окрім територіального розуміння, історичного фактору, надбань культури,духовности)- став ще і частково іменем дорогої моєму срецю людини- чоловікові, котрий вкладав своє життя і силу в розкрилення і злети України. Тепер його ім"я і КРАЙ- для мене поняття нероздільні.Дякую Бам ,Олександре, за таку проникливість і чутливість. З великою повагою до Вас!
Дякую Вам Василю, що забулися, хоч на хвильку, в моєму вірші.Шкода, що я вчора з Вами на Пегаса не полювала....а сьогодні перечитала- настрою прибуло...
Цікаві образи, Ігоре: незвичні і незатерті.Сподобався вірш. Чи не хотіли б Ви заради точнішої рими трішечки змінити? "Перегортаю споминів сторінки, що мов світлини миті (бережуть)"
Перегортаю споминів сторінки, Іх мов світлини рідні бережу"- тоді ( Бережу- мережу) буде краще читатися. І оцей момент; "і жар від них шукаю, та не видно на натяки........... " - незрозумілий мені. А загалом: дуже гарно.
Пречудовий вірш! Проблеми з наголосами треба обов"язково виправити- це не складно.Зачудована Вашою чутливою душею і тим дівчам, що живе у Вашій пам"яті!
Так гарно про квіти: " В хризантемах, білих і холодних, Є загадка й містики печать. Пелюсткові перли, дух солодкий..." Ви психолог жіночої душі, квіткової краси...дуже гарно!
Іванко, із соплів сміються тільки в дитячому садочку. В читача треба виробляти смак і до гумору.В Америці заходяться від сміху і від неестетичного екання, гикання і іншого-але це жахливо, коли людям це смішно.Мені наприклад смішніше, коли у чоловіка алергія на парфуми, а таке дійсно інснує. Знаєш як то чоловік у трамваї не міг їздити, бо там жінки напарфумовані, тільки заходить в той транспoрт, то так і починає пчихати..і вже йому ні до романиткування, ні до кохання- отаке буває....:)
Іване, я кілька раз перечитувала Твій твір- однозначно є дотепні моменти зодягнені в гумор,посміхнутися хочеться - це точно! Але кiлка фрагментів усе ж вирізаються із загальноi картини.Перших два рядки:
"Твій запах – кориця духмяних очей,
Ти пахнеш красою щасливих людей,"- це надто витончено, таке враження, що це початок любовної лірики,- тут зовсім не до сміху.От якби ти написав, що вона пахне бажанням на запах зловити людей, або ще щось такого....А тут просто зовсім з іншої "Опери"
"...Вдихає твій ніжний, п’янкий аромат," - ( тут також ніякого гумору, бо п"янкий, ніжний- це витончена лірика- може густий аромат, або якийсь конкретний...ну не знаю),
"....І соплі течуть аж із присмаком солі".- це недосконалий грубий образ- це не смішно, тут немає родзиночки гумору.От якби щось на зразок того, що в нього алергія на запах...на котівм на собак, і на жіночі парфуми...
"Беззахисний орган узяти в полон, Купивши для себе той одеколон." завершення я не розумію:Хто купив для себе одеколон?Вже краще взагалі, якби це усе був СОН. "ЯК ДОБРЕ ЩО ЦЕ УСЕ БУВ ТІЛьКИ СОН" - Може так?Одним словом: маєш мою суб"єктивну думку і вирішуй сам, але гумор має особливе поетичне плетиво і його треба витpимувати в тексті цілого твору. Але подобається мені те , що помічаєш у житті смішні ситуації. Успіху!
А у мене взагалі є твір із семирядковими. строфами. А БОГА маємо любити- тоді і боятися не треба.Не думаю, що він образиться на нас із Наталею, за наші багаторяддя.Це ТВорчість і треба її зі смаком використовувати сповна.Як на мене. Пилипе в Натальчиному творі все світло і гармонійно.
Вікторе, незважаючи, що вірш сумний, але дуже гарний, трепетний такий.Це однозначно 5.І ще: не сумуйте, людино,є багато речей яким можна порадіти.Візьміть капочку мого хорошого настрою і хай буде добро!
п. Галино, то це ось у вас Маруся Чураївна дрімала? а тепер такі пісні на сайт з"являються прекрасні. Це вже бандуристку шукайте, -гарний репертуар буде у неї.Співочого Вам натхнення!
п. Катерино, як і завжди чарують Ваші казкові образи.На мене чомусь, коли читаю Ваші твори, дихає ота зелена видовжена книжечка з дитинства, з прекрасними ілюстраціями, Марії Підгірянки.От відчуваю я, що маєте і для діток щось писати, ім так треба хорошої літератури...Натхнення Вам!
Дякую, Ігоре! Якщо Ви відчули нерозгорненіcт назви, то мабуть щось в тому є- можливо назва мала бути іншою, ну скажімо: Українці: хто ми? але СЛОВО в цьому творі- це ота Божа печать, що вкладена нам у душі нашим Творцем і ним,СЛОВОМ, пронизане все наше єство і життя на різних рівнях.Я буду думати стосовно Вашої зауваги, можливо і варто десь при завершенні ще раз заакцентувати на СЛОВІ!