Спогад

ДІвчинка Оленка – чОрная коса,
ДИво босоноге – нЕземна краса:
БровенЯта – нічка; Очі, як зірки;
КОротенький потиск тЕплої руки;

МОв троянди тої пЕлюстки уста…
В пАм’яті зосталась нІжна красота.
УвійшлА краєчком У життя моє.
ДЯкувати Богу зА те, що ти є!

ВжЕ з півсотні років згИнуло, як мить,
А тебе згадаю – серце защемить.
Чи щаслИва доля? СклАлось як життя?
Милому дитинству нЕма вороття.

ДЯкую за пам'ять, щО ти зберегла.
БУденна турбота стерти не змогла.
УсмішкА, як сонце. СльОзи, як роса.
Дівчинка-перлинка – нЕземна краса!

Великими буквами я виділила деякі букви, на які (як я гадаю) мали б падати наголоси, якщо б вони однаково повторювались всюди. Бачите, деякі не на своєму місці. Може, я чогось не розумію, пане Пилипе? Це свідчення того, що деколи наші почуття не завжди мають досконалу форму. Не ображайтеся, будь ласка! Вірш насправді мені сподобався.