Навіть захотілося з Вами в ту мезозойську еру.ПОдобається ця важлива тема, що засуджує напливи індустріалізації, глобалізації зі всіма її проблемами і впливами на суспільство сучасне, всі прориви в генній інженерії і так далі....Гарно знаходите вихід із тої "суєти суєт" Печера- ну звичайно, ПЕЧЕРА! вертаймося до чистих витоків і шукаймо правдивий шлях. 5
Вікторе, великими буквами я виділила саме Ваші, неправильні наголоси- наголоси, які не влягаються в ритміку Вашого вірша. Я дуже щиро і з добра, повірте- чому ж я маю червоніти? Дивно...
Вікторе, маєте Ви той чудовий поетично-художній пензель, яким малюєте прекрасні сюжети- подобається мені! Та щоб вірш був досконалим- налагодьте наголоси. Ледь – ледь повітря вітер колихне –
Галузок рух і листя трепетання
Знов (Обривають) осені мовчання" Тече поволі золото з осик,
В країну мрій, де вічно є весна Душа торує шлях складний життєвий Той шлях супроти вічності- миттєвий, Але тугий, немов сама струна. І як важливо не зафальшувати На тлі небеснім, поміж чистих нот, Аби вдягнути душу в світлі шати І спити промінь з Божих щедрих сот. І кожен крок- звіряючи ступати, А не тягнутись кволо на ходу- Тоді ти гавань і не в силі грати Спинити човеH мрії. Вір в оту, В свою нестримну пісню життєсущу, На всіх вітрах розгойдану й живу, Що завжди здвонить в твою тятиву, Подностить д"горі душу невмирущу!
Наталочко, і справді вражає Вами написане!Подобається Ваша позиційність і міцність духу, що вилита у вірші.Але: "Наповнюй вірою наскрізь У лід зневір закуті душі, Нехай засяють вОни дужче, А те, що вічне й невмируще,..."- наголос.Я думаю це дрібничка, яку легко виправити. Успіхів Вам, Наталочко!
А на мою думку,- почуття можуть сковувати. Коли Г. Сковорода говорив:"Світ ловив мене і не зловив"( це не дослівно), то мав на увазі і почуття.За почуття можна дуже зачіпитися, як за повутинку, на них теж випрубовуються люди і це чи не найпотужніші лещата.А вірш,п. Карасю - чудовий! Вітаю Вас, бо Ви зробили великий поступ! 5
Вислів "Осіннє небо присмаку вологи,"- особисто я розумію що це присмак дощу, а дощ- це вже дійсно,- і запах свій має, і присмак, відповідно.Отже абсолютно нормальний, навіть дуже витончений образ, як на мене. Стосовно філіжанки- погоджуюся з Іриною- або, хіба-що там має бути не чай. А може бути і не філіжанка " Як у горнятко щойно влитий чай." в цьому випадку, Ти, Сашко, відразу позбуваєшся небажаного співзвуччя" (Як в фі) А ось тут пропоную: " Малює дим приємні силуети.., та все мара, лиш спогад не ЗАБУТИ. Осіннє небо - крила для поета, лише б зуміти ними розмахнутись." хоча, можна ще пошукати...Але вірш чудовий: дуже витончений, мережаний тонко- поетично.Якщо допрацюєш - то 5.
Вікторе, прислівник (нізАщо) пишеться з наголосом на А. з розумінням ( ні в якому разі) А ось словосполучення з часточкою ні( ні за щО) - пишемо з наголосом на О( з розумінням ні за яку ціни, що і є у у мому вірші.(тут просто сталася техн. помилка- має писатися окремо)Отoж рима тут точна!А от щодо наближених рим,- то ви, Вікторе, чудово знаєте, що це частовживане і допустиме в поезії. Навіть ув останньому Вашому вірші Ви користаєте дуже наближену риму ( тане- багряних), ( шлях - рядках), ( узбіччя- вічі), але це, мабуть, не тут треба обсуджувати.У всякому випадку: дякую за увагу!
Людмилочко, вірш прекрасний тим, що дуже щирий.От відчувається він мені до трему в душі, але ж прошу Вас:повірте в себе...Бо без вогню, без уміння кохати і без пера- вірша такого не напишеш. Крил пресильних Вам!
Іванко, дякую.Я у цьому вірші хотіла сказати, що найбільший вoрoг для людини- це її гріх і страх- просто скажи мені чи зуміла я це донести? Чи саме це Ти зрозумів?
Щироседрно дякую Вам,Олександре, що читаєте мої твори.Дуже приємно чути Ваш відгук.Я є завжди відкритою до дружніх зауважень- тому буду мати за честь, прийняти усі поради! СпасиБі, Друже!
Дякую, медБрате! Щиро рада твоєму коментарю! Ти маєш добре відчуття і гострий поетичний зір.Правда, що цей катрен є найслабшим- я, до речі, перед тим як завантажити вірш- думала видалити цю часточку з нього, але чомусь дуже захотілося про ту любов сказати і щоб не продвали її нізащо.Але це таке...спробую підремонтувати, а можливо і позичу у Тебе скальпеля і виріжу зовсім той катрен.Подивлюся! Дякую Тобі за цінні зауваги!
Перевіряю,п. Іване, і бачу, що на споді душі, десь у забутій кишені залишився енергетичний лук- сила слова і думки. Вчуся використовувати наднову зброю Дякую Вам за увагу!
ОКсаночко, це зависоко для мене.Ім"я цієї дивовижної святої- дуже небесно звучить для мене! хотіла би хоч на крихітку наблизитися до неї .Дякую сердечно, подруго, що Ти зі мною у моїх роздумах!
Дякую ,Вікторе, за увагу,- хоча, мушу сказати: не розумію, що Ви хотіли сказати у першому реченні. Щодо наголосів- допрацюю, це, якраз я дуже добре відчуваю! А от рими- це суперечливо. (корінь- струмінь) - рими наближені.(Далі щО- ні за щО)- це , Вікторе, тОчно рима!Хочу почути думку ще і інших авторів щодо цього.Та все одно, Вікторе, дуже добре, що говорите мені про всі недоліки- відшліфуюся!
Пане Карасю, вдалий вірш.Цього разу і ритміка гарно витримана і рима точна. Хороша ідейна закладка- вірш такий, що запам"ятовується. Дякую вам за таку поезію.ЗростанHя і творчих злетів,- Дай БОЖЕ!
Сашко, не в моїх правилах будь-кого осуджувати, а тим- більше Тебе! навпаки, відчуваю глибоку повагу до Тебе, бо саме Ти спонукав мене до удосконалення мого вірша "Це важливо"- за що дуже вдячна. Я лишень кажу, що не вірю в лінивих авторів, а думаю, що такі автори не отримали вчасно кваліфіковані поради та зауваги.просто знаю одного хлопчину із нашого сайту, якого критика наша дуже прибила( а він , як мені здалося в дуже і дуже складному життєвому становищі зараз) Тому я кажу : тре бути дуже уважними до чужих доль у віршах.
Сашко, Ти знаєш, сонце: не ображайся, але , незважаючи на те, що у вірші все правильно, від нього повіяло погордою. Візьмемо хоча б цю частинку: "Народжені, не знаю, навіть, нащо?! - О покритки, о автори нудні!"- а на сайті багатенько людей, що лишень пробують себе в цьому спрямуванні; людей, які душу вкладають в рядки- поки що ще такі невлагоджені рядки, але ж душу.Дуже сумно мені, що всі такі вже маститі майстри пера,такі вже всі досконалі,аплодують цим Твоїм рядкам.Я не зустріла на сайті жодного початківця, який би сказав: "ні, я робити так не буду!". Навпаки, люди просять поради, а порад- негусто, окрім зазначення: "ЦЕ неправильно".А де ж програми для новачків? Де ж правила віршотворення? Хочу сказати, що кожен вірш на сайті,- це портал у душу автора- і дуже прошу" будьте уважні до чужих душ, в них також живуть поети- ще незформовані, але поети: їхні радості, щастя і горя.
Ірочко, від Твого вірша віє впевненістю, внутрішньою рівновагою, спокоєм,- я навіть би сказала.За жінкою, що написала Такий вірш, завжди шкодують , коли втрачають,- бо немає тут істеризму і нервозности.Це вірш- мудрість, можливо трохи і сум, але мудрість.Ось десь такий асоціативний ряд викликав у мене Твій твір- і це мені подобається!
Подобається ,Вікторе, правда, що гарно. А "Мабуть" це напевно маленький заклик для перестороги усім: для руху, для того, аби робитит цей світ кращим, аби уміти прощати,удосконалитися, бо інакше може бути інша сторона картини - ось для цього це "мабуть"- принаймні я так зрозуміла це.
п. Катеринко, вірш із потужнім задумом, сильна серцевина, чистота душі Вашої туди вкладена. Все буде гаразд і з наголосами- пробуйте читати вірш по складах- і відчуєте, що наголоси падають не на ті складu на які б мали. СлОво прАвди – нАша збрОя! ВсІм данО нам, нАзавждИ. НЕ робИ з себЕ герОя, (ось тут слово себЕ- на вірно) ЛЮдянІсть сприймАй завждИ Напишіть чи зрозуміли, що я маюі на увазі.:) і не здавайтеся
Ну а це , коли, пане Пилипе, подивитися з іншого ракурсу, то крони виглядають за формою і змістово також, немов коріння- але в небо. Оті відгалуження роду, що вже духом в небесах Безмежно вдячnа за Вашу увагу- це приємно!
Ой, як я люблю Ваші зaгадоньки- буду мати чим своїх малих зайняти, аби не марудили часу. Дякую Вам за це безмежно! "Він просте маЄ наймення -"- тут трішки наголос підвів...можна так: "Він простеє має ймення" не варто боятися подовжного "простеє" і Лесяі Франко гарно використовували це у своїх творах.Але це на Ваш розгляд. Пять зірочок Вам за цю казку!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
Дякую Вам за увагу!
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('