Добре, перепрошує Кажете все мимо...))) Хотів як краще А різницю я бачу, так би було скрізь по 10... А у Вас ще 2 останні стовпчики(10,9,10,10) Ще стосовно ритму, для себе хочу навчитись, як правильно читати: ВсЕ завмирАє під Іі звук Бо тоді другий рядок наступного стовпчика: І зародИвся кохАння цвіт Тоді знову наступний стовпчик 2 ий рядок: ПОміж пінИстих марЕва хвиль... Незнаю я збиваюсь тому і радив поміняти розмір на все по 10...
А дозвольте я спробую допомогти... Пишу з телефону тому не можу скопіювати вірш і відправити ПП ... Викладу думки тут. Намагатимусь оборежно, вибачте що не так... Отож як я вже сказав почну з ритму 2 і 4 рядків, він мені не сприймається як окремий, ну не почув я тов музикт тому виправлятиму крім рим і це... 1 стовпчик 2 рядок міняєм: Та й завмирає в мелодіі звук А 4 рядок на: Ніжно торкаюсь я твоіх рук. 2 стовпчик: .... Та й зародилось кохання на світ Буду мов квітку плекати роками Щоб розрослося воно в дивоцвіт.
3 стовпчик: ... Серед смеркань та у мареві хвиль ... Вірю щомиті й живу цим щосил
4 стовпчик: ... Сплутавши навіть для правди сліди...
Отак якось, ще послаблюють аювірш дієслівні рими дарує- мудрує...
А я бажаю закохатись Взаємно, ніжно, назавжди В світанках сонця - цілуватись Під шепіт теплоі весни. Годинами щось говорити Все наболіле і смішне А потім мовчки посидіти Допоки сонце не зайде))) І так роками...
А ти кажеш самотність, навіщо вона тобі? Будь щаслива!
Стосовно життєвого віку то мені все згадується одна казка- легенда: роздавав Бог роки всім живим істотам в тому числі і людині всім порівну по 30 років. Людина обурилась та і випросила спочатку в осла, а потім і в мавпи ще десь (грубо) по 20 років до своіх . Всевишній розсердився і покарав людину: до 30 ми живемо у свою користь, повні сил, здоровя; потім наступає віслячий вік, коли ми всжко працюємо заради благополуччя сімі, рід них та близьких... Робота робота і ще раз робота. Ну а далі наступає мавпячий вік))) Працювати вже важко, даються взнаки хвороби, слабість, тіло старіє, вкривається зморшками, випадають зуби))... Але все ж напротязі всього життя ми залишаємося самі собою. Головне провести своє життя так щоб Було з ким І було де з Честю зустріти старість))) Головне поспішати зробити все задумане Спасибі за вірш. Не треба боятися старості тілесноі...
В 2 ому і 4 ому рядках різний ритм я спочатку збивався а потім трохи призвичаівся, напевно це справді музика вальсу, хотілося б почути цей вірш як пісню... Світлий, духовний вірш..
Дякую пане Петро за коментар. Спасибі і пані Ірині за увагу та слова. Не можна в 21 століття примусити воювати! Було сотні способів уникнути служби, навіть примусово мобілізованим (виіхати з місця прописки, відмовитись від повістки, придумати хвороби, напитись по дорозі до навчальноі частини, зрештою офіцери нас розпитували чи згідні ми служити і чи хочемо іхати в зону АТО - незгідних відправояли назад, або залишали служити в бещпечних умовах інструкторами навчальних частин!). Зрештою потрапляють сюди ті хто хоче. І все ж таки знаходяться і тут розчаровані "романтикою" арміі, Так вони теж знаходять купу виходів звідси (роздирають до крові екземи, пють, хуліганять, косять на дурника, переводяться у спокійніші умови тощо). Залишаються тільки сильніші і я горжусь тим, що знаю справжніх військових захисників в лице! Чому ж ті що залишились не втікають додому? За шо вони воюють? За цю продажну, олігархічну владу? За зрадливих командирів, що цілі бригади підставляли під розстріл? Ні Вони воюють За свою сімю, свою землю За ВАС! Так дехто зовсім не стріляє (перемиря), але знаходитись намежі розмежування, дивитись і плювати в очі смерті - це вже дещо та й значить. Розумію банальні слова, якими ще "совєти" пудрили голови всім набридли, та все ж нічого кращого не придумав. Ще раз вітаю всіх військових і самого себе зі святом!