Сіро - чорним стало поле
Вбралось в сиво-сизий дим,
Навалилось чорне горе
Наче похоронний дзвін.
Розгорнула «власть совєтов» Небувалий досі фронт, Мало їй було багнетів Щоб цідити людську кров, Треба ще й в голодній смерті Знищити увесь народ. Через десять «мирних» років Більшовицького терору Сіоністське хиже око На лани широкополі, Хитрим поглядом зирнуло І московським комісарам, Кровожерним яничарам, Нові плани розгорнуло.
Чорне й мокре хлібне поле
Божевільний стелить плач…
Страшно й холодно малому
Колоски в стерні збирать.
Вдома в нього хвора мати
І молодшенькі ще діти.
Молить Бога те хлоп’ятко,
Їх живими залишити.
- Українців не здолати»- Так навчав юдву Бронштейн, - Розкуркулити й заслати У Сибір за Єнісей,- І зібрав великий Лазар Каганович каганат Щоб народ цей геть спровадить З україських білих хат. -Я влаштую їм могилу, - Мовив Єног Ієгуда, - Там у мене в Україні В НКВС свої іуди. Ми за їхню непокору, Неповагу до «совєтів» Знищим всіх голодомором, Призвемо «хохлов к отвєту»-.
Чорне-чорне світить поле
І в торбині є зернятка.
Швидше, швидше вже додому…
Притомилося хлоп’ятко.
Вже й стерня не так колюча,
Гріють серце колоски:
Буде вдома свіжа юшка
І приправа з лободи.
І летять з Москви депеши, А за ними й москалі На підмогу НКВСУ Проти злої куркульні. - Відібрати до зернини Хліб з куркульського села. Хай здихають українці до останнього хохла. А для цього виконання Плану хлібозаготівлі Створимо «червоні валки». В них комнези зголоднілі За ситнішу хлібну пайку Вириватимуть всі жили, Відберуть в селян останню З кров’ю посівну торбину.-
Чорне поле вже позаду.
Ось і тин, стежинки скіс,
-Я вернувся, чуєш , мамо!
Назбирав зерна, приніс!-
Сумно, чомусь, на подвір’ї
Тихо, наче у труні.
-Боже, я ж тобі молився,
Щоб життя ти їм зберіг!-
Тут сусід сидить під тином,
Ноги пухлі , не піднятись,
Божевільними очима
Озирається до хати:
-В мене топиться в печі
І вода кипить гаряча.
Ти заходь туди мерщій
Будем разом ми купатись.-
А в самого світять очі
По-звірячі, дуже хижі,
Він голодний і не хоче
Помирати вже без їжі.
- Ми наставимо кордонів, Навіть миша не пролізе. Викидати геть з вагонів Ворогів цих комунізму. Постановимо законом: За збирання колосків До тюрми на десять років Відправляти ворогів. Хай їдять одне одного, Все одно їм подихати. Їм до світлого нового Перепустки не давати.-
Клямка брязнула і двері
Відхилились за поріг.
-Мамо!- ойкнуло під серцем.
Тихо в хаті, мама спить.
-Мамо, мамо! Де малята,
Братик і сестричка, де?-
Бог почув його молитви,-
Мама підвелася вже,
-Синку, не хвилюся,любий.
Дід у гості приїздив,
Знаєш він живе далеко
В нього був колись свій млин,
А тепер той млин колгоспний,
Дід при ньому мірошник.
В них село не так голодне,
Бог від голоду зберіг.
Менших діточок до нього
Я на час недуги віддала
Хай там голод перебудуть,
В нас вже вмерло півсела.
-Дякую тобі я Боже,
Що єси на небесах,-
Губи мовили малого.
На той час дружина Молотова, Перл, подруга Голди Меїр, Забажала більше золота Для потреб братів- євреїв. Видав Преднарком указ: Золото-валютні лавки По скупівлі золота у мас Запровадити негайно. Скасували цілі трести, Магазини «Укопторгу»,- Конкуренцій щоб не вести Новоявленим конторам. Мережу «ТОРГСІНу» скрізь Заснували комерсанти Посадили в них жидів Чесно золото приймати.
Чорне поле побіліло,-
Випав рано перший сніг.
Вже не видно більше сліду
На дорогах польових.
Розстріляли комсомольці
Привселюдно збирачів
Почорнілого колосся
На неораній стерні.
Не надовго стало в хаті
Дідом лишених харчів.
То ж іде хлоп’я шукати
В полі нори ховрахів.
Із ховрахи буде м'ясо,
Як поставити петлю
І зерна хоч не багато,
Все ж добавка до щавлю.
Ми дозволимо ТОРГСІНу Продавати хліб державний. Бони золото- обмінні Будуть цінам визначальні. Біля кожної контори Скрізь поставити чекістів Для порядку й охорони Ювелірів особисто Та проведення контролю Чи походження законне Зданих виробів коштовних. При наявності підозри В саботажі хлібоздачі Незважаючи на сльози Треба хліб конфіскувати.
На полях зима лютує,
Ледь димляться димарі,
Голод з холодом зимують
В українському селі.
Хлопчик латану свитину
На худенькі тягне плечі:
Назбирати ж треба хмизу,
Чи соломи хоч, до печі.
На подвір’ях геть нікого,
Чи живий хто є чи ні?
А ні сліду по дорозі,
А ні звуку в тишині.
Церква молиться до Бога
Батьком вставленим хрестом.
Комуністи всі не в змозі
Хрест той скинути гуртом.
Душу хлопчику зігріла
Згадка про живого батька,
Як в руках у нього діло
Все кипіло до порядку.
А тепер він сиротина,
В дев’ять років став дорослим…
Злидні й голод в Україні
Смерть повальна мором косить.
Закордонний світ говорить, Що від голоду в країні, Де керує серп і молот, Люди мруть як мухи сірі. Їй надати б допомогу Безкоштовну для людей, Їжі щоб було доволі,- Не одних лише ідей. -Поговорять і затихуть,- Уряд Сталіна сказав, -Комунізму не спинити Злим ворожим язикам. В нас нема тому причини, Щоб з буржуйської руки Хліб чужинський до країни Постачали вороги. Хто про голод слух розносить Із країни вислать геть, А писак із малоросів В табори НКВС.
Пережили люту зиму
І тяжкий голодний рік.
Уберіг Господь родину,
(Батько їх помер раніш).
Знає лише кладовище
І німий церковний дзвін
Скільки душ святих і грішних
Відлетіло на той світ.
Як весна ледь забриніла
Й на полях розтанув сніг
Ланкові і бригадири
Позбирали всіх живих
До колгоспної контори.
Там були керівники
З області й району,
Та політпрацівники.
Зачитали постанову
Про відновлення роботи,
Подолання недороду
І про сталінську турботу
До селянського народу.
Працювати у колгоспі
Треба всім селом ударно
А за те їх безкоштовно
Годуватимуть в їдальні
Всіх:дітей, старих, дорослих.
Будуть ставить трудодні
Не залежно від роботи
Всім в однаковій ціні.
Обіцяли розрахунок
Видавати всім завчасно,
По заявам навіть будуть
Запроваджувать аванси.
Знов зібрав московський Лазар Каганович каганат, Щоб розглянути як справи З заготівлею зерна. - Ми доклали сил не мало, Щоб здолати саботаж; Півмільйону розстріляли, Стільки ж вивезли в ГУЛАГ,- Мовив справно Ієгуда. - І за це прошу я в Вас Невелику нагороду Для бійців НКВС,- І поклав на стіл генсеку Для підвищення в званні Список видатних «експертів» Із розстрільної статті. - Майже всі вони іуди: І по крові , і по духу, Справно ще служити будуть, Підніматимуть розруху.- Молотов сказав, що треба (так йому веліла Перла) Всім чинам партапарату Із єврейками побратись, Бо вони є мудрі люди З ними нам світліше буде. - Треба думку цю підтримать,- Мовив «мудрий Соломон», - Для державної потреби Створимо в Кремлі салон. - Та при цьому він промовчав, Де те золото подів, Що в знедолених голодних Відібрав за півціни. - Треба ж когось покарати, За упущення в роботі, Негативні результати І розорені колгоспи,- Мовив староста Калінін. - Ми змінили Наркомзем, Половину розстріляли, Саботажний елемент. Скрізь в районах познімали Керівництво МТС. Для наведення порядку І відновлення ладу Ми зробили рознарядку: П’яти-тисячну орду Направляємо походом На ідейно- виховну Просвітительську роботу. Триста тисяч заводчан З Харкова червоного На роботу у поля Виїдуть загонами,- Доповів всім Косіор. Слово взяв «великий» Сталін, Кровожерний людомор, - Для швидкого подолання В Україні всіх незгод, Я направлю ще одного, Постишева кандидата, На підмогу Косіору Всім на місті керувати. - Дав йому наказ таємний І свободу владних дій, Ворогів непримиренних Вибивати звідусіль. Ворогів топити в крові, Той відлюдок так старався, Що від неї й збожеволів: Навіть Лазар вже здавався Йому зрадником ворожим.
Вже весна в полях вирує
Люди орють хто чим може
Хто коровою худою,
Хто шкапою, що ледь ходить.
А найбільше самотужки
Запрягались в хомути
І тягли плуги й приплужки,-
Жили рвали й животи.
Тракторів із МТСів
На полях не вистачало:
Замість сотні було десять,
Та і тих не всім давали.
Ледве з горем пополам,
Дякуючи Богу, вчасно
Всі засіяли поля
Й присадибні клапті
Оживало потихеньку,
Ледь не вимерле, село,
Новий план заготівельний
Дав полегшене ярмо.
Повернулися малята
До сирітської сім'ї,
Веселіше стало в хаті
Хліб з’явився на столі,
Ще не в достач, але трохи ,-
Дід залишив на гостинці
Та і мама із колгоспу
Принесла зерна в торбинці
Старший хлопець був за батька,
А йому всього лиш дев’ять,
З ним ще троє по-порядку,
Сиротинська ціла челядь.
Мати виростить їх всіх,
Від негод усіх врятує,
А державний комунізм
Нових бід їм приготує.
Розмишляв великий Лазар Про державний стан речей: Ми зробили добру справу, В історичний цей момент, Для укріплення держави Провели експеримент: До свідомості людської, Непокірних тих хохлів (а вірніше просто гоїв), Ми на десять поколінь Прищепили ген покори З психології рабів. Навіть буйного вождя, Людомора всіх народів, Покоївкою кремля Я його умиротворив. Роза справу робить добре, Він покірний мов дитя, Керувать таємно можна Капітаном корабля. Треба в шахи справно грати, В підкидного дурня теж, Та ще в Тору заглядати І Талмуд вивчати весь. А як світ увесь підкорим Жити будемо царями. Слава Леніну і Торі, І євреям з москалями.
Це не вірш - це драма голодомору. Дуже пізнавально, бо не всі знають ці історичні моменти, що включені у вірш. Жорстоко познущалися совєти з нашого народу і донині в своїй Россєї не хочуть признати цього факту. Читала і за хлопчика переживала.
Дякую Вам, пані Катерино,за прочитання твору та відгук.Про цю трагедію нашого народу говорять багато напівправди, замовчуючи справжніх організаторів геноциду українського народу,- міжнародного сіонізму.Ще одна сторінка, мабуть найстрашніша, такого геноциду ще не відкрита, про закриті табори ГУЛАГу в котрих проводилися ЧИСЛЕННІ медичні експерименти над живими людьми, пов'язані зі страшними фізичними стражданнями.В тих лабораторіях стажувалися майбутні гітлерівські фахівці. Керівниками таборів ГУЛАГу були євреї.Всі документи звичайно під грифом секретності сховані або знищенні, але деякі свідчення потрапляють на сторіки ЗМІ...Що до твору, то була задумка висвітлити проблему голодомору з трьох сторін: - життя звичайної сільської бідноти, - вищого державного керівництва, у справжніх їх обличчях, - особистого життя правлячої еліти,її розкоші, розпусти,цинізму. На дві частини спромігся, а на третю поки не стало часу, може згодом додам. Дякую ще раз за відгук. Заходьте ще , буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, панно Ліліє, за прочитання та коментар.Суспільство повинно знати справжню свою історію. На жаль, ми поки що споживаємо таку собі більш пропагандистську , чим реалістичну її форму,з прикрасами та ретушшю...Заходьте ще, буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Голодомори бувають різні - холодомор , підвищення тарифів ( необгрунтовано економічно) , духомор - духовне знищення людей , навіть байдужістю , тобто бувають мори різні - головне з них зробити правильні висновки і ДІЯТИ ! а інакше - навіщо зусилля для писанини , як колись казав один ... - деколи буває шкода дерев , бо вони не заслуговують щоб після своєї смерті на них писали брехню і різні несенітниці ( це я про папір , в основному його роблять з дерева ). Але треба писати , це важливо , щоб люди ще і ще раз прислухалися до історії і робили правильні висновки з неї . Дякую що написали - треба так писати , щоб різало серце і промовляло до нього , щоб воно билося в імя памяті тих хто загинув , за них вирішувало і діяло , ніби в кожному серці є мільйони тих хто загинув . Вічна память хто загинув , вічна слава борцям , тих хто бореться за те щоб люди не забували свою історію і знали - що кожен з нас її дієвий будівник , або байдужий руйнівник , я вже не кажу про ворогів ...
Дякую Вам, пане Іване , за прочитання та коментар. Добре що є люди , які розуміють причини всіх наших трагедій...Заходьте ще, буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пане Петре,за відгук та коментар. В 1947 році то була третя, і дай Боже остання, хвиля голодомору.Якщо Вас це горе зачепило, то все знаєте.Звичайно, краще б його не знати... Заходьте ще, буду радий Вас бачити.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
