Ви боїтеся амбіцій? А це не така вже й погана риса... У всьому світі вона грає не останню роль у долі успішних людей... Почитайте Джона Максвела, Скіпа Росса... В інеті, мабуть, є. Вони істинні християни... Я давно цікавлюся психологією і є серйозні розходження, якщо брати до уваги напрацювання психологів Західної Європи, не кажучи вже про далеких заморських... А поету без амбіційності, без віри в свої сили - і ні туди, і ні сюди... Певно, ви всі це добре розумієте в тій чи іншій мірі... Розкрилля і зоряних вершин! :))
Серйозна заявка... Та життя говорить зовсім про інше... Це ідилія... Закінчення спрощене, тож попрацюйте, пане Василю, для душі і порадуйте музу, бо вона вас радує часто...
Я бачу, що ми ходимо по колу... Говоримо про те, що муляє, але не хочемо визнати головного... А щодо апостолів, то вони не були такими собі простаками чи схожими на наших колгоспників... То були успішні люди... І, зрозуміло, що Ісус придивлявся тоді, як і нині придивляється, і не кликав усіх підряд, хоча у Божій силі творити чудо на кожному кроці...
А як бути, коли вірші зовсім слабенькі (на 2+ чи на 3--), а оцінені високо?.. Чому?.. Забуваємо, що слово потребує уваги та любові, а ще великого працелюбства... Багато говоримо про те, яка прекрасна наша мова... А як пишемо?.. Які б оцінки стояли у шкільних зошитах?.. У старій Росії, до жовтневого перевороту, римування вважалося ознакою освіченості... Грамотних людей було чимало, але поетів було обмаль... До речі, пізніше в Україні навіть на різних курсах були літературні студії, де навчали основам віршування...
Славно загалом... Але останній рядок... Я дивився Ваші світлини, там стільки радості, тепла і світла... А тут - наче ватра мого життя – без світла й теплоти… Немовби з іншої душі... Творець усе поклав у наші душі: радощі, щастя, таланти, успіхи... Торкаймо потрібну струну і вона озветься... Радіймо новому дню! Щодо осені, то й вона чудова... У кожній порі стільки дива й краси, а ми нидіємо, ніби живемо 1000 літ... Та, мабуть, і 1000 років було б мало! Слухайте музику життя і наснажуйтесь, і творіть власну долю і пісню...
Не здаш на "Правду"все?.. Ого! Не думав і не гадав, що Ви умієте писати штучні вірші... І нащо Ви ставите великі літери-наголоси? Мабуть, хочете підняти на сайті рівень думання до мислення... А він тут і так доволі височенький... Будьмо!
Кохатись в посмішках і з кожною хвилиною зростати духом хоч старіть в роках... Хоч старіти в роках? А Ви її не підпускайте! Як? Читайте Псалом 93... І нехай, мов той орел, повертається юність...
Я згоден із пані Аліною... І хочу додати, що любов - це цілющий нектар... Адже коханню, як сказав класик, кожен вік підвладен... Звісно, любов і кохання не одне і теж... Хоча доволі часто плутають одне з другим...
Будьте вимогливою до себе й до інших, і все буде гаразд... А то мучимо слово на всі лади, а як хтось скаже про це, то зразу крик - сварка, будь людиною! Якщо уникати серйозної розмови, а сюсюкати, як у дитячому садку, то й росту не буде... З оплесків уміння не виросте... Воно приходить у наполегливій праці від любові до слова, у творчій потузі... Раджу частіше заглядати у літературознавчий словник... :))