Дякуємо, люба пані Катрусю, за те, що завжди співпереживаєте разом з нами, та в цьому випадку ми швидше не на барикади закликали, а пробували достукатись до душ і сердець людських...
В нас перед вікнами будинку розкинулись навкруги саме такі поля, де росте полин, зарослі борщівнику і ще всього багато, давненько цієї землиці ніхто не торкався... ось ця картина за вікном і надихнула на цей вірш...
А мені тут все зрозуміло, як білий день, дивно читати такі коментарі... був переконаний, що поети повинні вміти читати між рядків і вловлювати навіть невловиме ...хоча, мабуть, декому й подобаються більше вірші на кшталт 'мама мила раму...'
Дякуємо, дорога наша пані Катрусю! Ваш подарунок, який Ви колись передали Валькірії, нарешті дочекався на маленького козака, який на ньому скоро сидітиме...