Думка хороша. Світ старий і складний. Тільки ми не можемо осягнути й частини його. Хтось мудрішає, вчиться на помилках. А хтось губиться, пропадає в тенетах світу.
ЕЛЕМЕНТИ ГУМОРУ ТУТ Є. АЛЕ Є БАГАТО НЕЕТИЧНОГО. НА МЕЖІ ФОЛУ. Я РОЗУМІЮ. ЩО БАГАТО ХТО ЛЮБИТЬ СМАЖЕНІ -ПЕРЧЕНІ ФІГЛІ. АЛЕ У ВСЬОМУ МАЄ БУТИ МІРА. ТУТ ТРОХИ ПЕРЕБОР.
Не знаю, хто такий Лука. Прізвище теж нічого не говорить. У вірші є різні думки, але червоною ниткою проходить кілька, між матеріальним і духовним, між реальним і бажаним. Дуже розпорошено і багато недосказаного. Передостанній катрен важкий для розуміння. Щодо тези, що самі приходимо сюди, то я теж не згоден. Ми піщинки. На все є повеління згори і Божа Благодать. Але це моє бачення. Емоційно, болюче,життєво написано. Натхнення Вам!
Щоби "грали" наголоси і не ламався ритм - сонця ждуть томати. й різні є ( або в нас) салати, буде потім всім нам втіха, ранок цьомав, гладив, пестив личко, він (або день) на кого схожий. бо там два наголошені поряд. Натхнення ВАМ!
Замість ... то б"є варто написати нищить. Вважаю так краще. і про хвороби старайтесь ніколи не писати . бо чув нераз від досвідчених людей, що думки чи думки на папері мають здатність притягувати до автора позитив або негатив. що посієш...Щасти.
ЗАКІНЧЕННЯ ТРОХИ РОЗМИТЕ. ФІЛОСОФІЯ ТРОХИ НАМ ДОШКУЛЯЄ. Хочеться більше лірики, простого, яскравого, щирого, душевного рядка про красу навколишнього, але обставини життя, апатія, невпевненість, бідося швидко опускають нас на землю і втискають в суворі рамки буття. Загалом хороший віршик.
Оригінальна форма. Щодо змісту : треба бажати світлого. чорне саме прийде. і ще. кажуть. голова. як комп. як себе запрограмуєш. так і вийде. або майже так. варто перезавантажуватись. просіть - і буде вам. стукайте - і відкриють. щось таке. а смуги... вони у всіх є. світлі. темні. щасти!