Не такий світ, їй-богу, складний,
Щоби нам його та й не пізнати,
Не такий він, одначе, й простий,
Щоб про себе усе розказати.
Не такий світ, достоту, без меж,
Щоби краю його не сягнути,
Та безкраїй, напевно, усе ж,
Щоб його за межею збагнути.
Є у світу достатньо глибин,
Тільки ми научились пірнати,
Та чи світ цей до дна, чи один,
Як його поза дном досягати.
Світ загадками сповнений вщерть,
І думок, певно, вмістить багато,
Тільки очі – простий інструмент,
Та ще розум у нас мілкуватий.
Світ, між іншим, достатньо складний,
Щоб до краю його розпізнати,
І при тому він досить простий,
Щоб про себе усе розказати.
|