Літо, літечко… Спекота… У природи своя цнота. Раз прийшла пора гаряча, Гріє сонечко добряче. Вже пече воно, не гріє, І нікого не жаліє; Огірки, капуста, дині, При такій лихій годині, Віддають вже Богу душу Через цю нещадну сушу. І картопля й помідори Виглядають, ніби хворі, І дощу вже яку днину Визирають із-за тину. Десь він ллє і витинає, Нас , як завжди, оминає. Клубочаться темні хмари, Грому чуються удари, А дощу діждатись важко… Затихає навіть пташка, Нічим горлечка скропити, Важко й звука проронити.
Все нам треба пережити щоб нарешті краще жити і відчути на собі допомагати іншим для спасіння власної душі . А сонце пустелі на нас нападає , як і влада - мабуть вони зговорилися ...
Спекота , потрібна для того щоб душа діяла і тіло немовчало !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
