Складається враження, що саме пропаща Україна і є його ціллю. Тільки у пропащій країні можно так зажертися....Давно сказано,що для звичайних людей війна- горе, а для можновладців- шлях до збагачення...ну і для бандитів теж.
та тут його нема... то все дарма...? чи не дарма...? Зневіро-геть! До правди чверть Дороги залишилась. А що судилось? Вибороти долю, А чи неволю В клітці золотій....
Чарівні рядочки п. Наталю.Сколихнувся у душі той нерв, що з давніх давен пов"язав людину із природою. Коли любиш і розумієш її(природу)-ніколи не будеш самотнім...
Дякую п. Катерино,що залишили коментар. Для мене важлива думка саме про цей вірш,бо в ньому мій біль,гнів і жага до свободи,як і у кожного українця в ці дні.
Історія повторюється.Спершу дається присяга служити народу країни...а потім народ-по іншу сторону а держава,тобіш,влада під захистом"ризинових палиць". Страшно!
Поважаю скромність п. Іване, але тут Ви занадто... Справді ,заради дітей- варто. Хоча пригадалися слова великого актора Папанова із кінофільму "Холодне літо..."-"А так хочеться пожити по людськи...."
Я схиляю голову перед людьми, які наперекір долі лишаються мужніми, знаходять в собі сили жити і радіти життю.Більше того бути взірцем життєрадості для інших. Велитенське Вам спасибі п. Галино за вірш