А мене цей вірш навів на роздуми про життя в цілому . про сучасників і предків. По суті ми ж проживаємо одні і ті долі в різних декораціях. І почуття у нас одинакові і страхи і віра в Бога і невіра. я почула все про прожиту вічність і не пржиту ще...І так все просто і водночас... Щиро дякую Вам п. Наталю
Так. шановний Укран, висновки зроблено, але ж жіноче серце не може жити без кохання-черствіє. Треба ,принаймні намагатися, із позитивом іти по життю.. А важкі життєві обставини додають нам мудрості. Вдячна Вам, що прочули і зрозуміли.
П.Катерино я, дореречі, і сама не розбируся зі своїм стилем, просто вириваються такі слова і лягають так у рядки. Коли намагаюся щось змінити, відчуваю що не моє. Вірш стає чужим. Це погано? Дякую Вам що завітали.Хай щастить!
I нiхто не рiшить цю дилему, головного в цiй темi нема. Тiльки вдвох нам долать цю проблему, бо на скронях в обох сивина- оце, п. Сергію, допрацьовуйте, а вірш гарний, для роздумів
Дякую, що завітали, Пані Ірино,маю надію. що Ви порадите мені джерела, які підучили би мене правильності написання віршів. Можливо це спеціальна література, чи сайти в інтернеті. Буду дуже вдячна.