Неприкаяність

Яничарами дні – на приступ.

З міста мрій твоїх – прах і зола;

Лиш сіріє самотня пристань,

Що єдина вціліти змогла.

Капітане, задублий вовче,

Сивий витязю синіх земель,

Підіймай-но вітрила-гончі

І нацьковуй на вітер. Од миль

Ще не пройдених грає щогла

І скрипить нетерпляча корма.

Кіль очищений – спогадів жодних,

Прагнень, пристрастей більше нема.

Вічна tabula rasa моря

Приховає сліди – не знайти…

Неприкаяний з вітром говорить

І шукає далекі світи.