Я існую в тобі…
Я існую в тобі та
живу поміж тисячі літер,
Що віршами про тебе
вселяються часто в папір,
Я кохаю свободу та
схожий у чомусь на вітер,
Що літа,
безтурботно існуючи десь серед гір.
Я живу від світання
до ночі, від ночі до ранку,
Часом дякую Богу за
совість, яку не пропив,
Я крокую вперед, бо
немає шляхів до початку
І у цьому вбачаю я
свій головний лейтмотив.
Я люблю вечори, в
їхніх шатах так добре та звично,
Що не хочеться
спати – лише рахувати зірки
Та дивитись на
небо, твоє нагадавши обличчя,
Що для мене такий
самий вечір ще вчора відкрив.
Я літаю у снах
досить часто, а це означає,
Що не все досягнув,
є до чого ще, власне, рости,
Я цілую тебе, ну а
потім собі помічаю,
Що таки недарма
прокладаю життєві мости.
Я такий, яким є.
Яким був – залишаюсь і досі
Та мандрую містами
й дорогами щастя та мрій,
Я кохаю тебе і твоє
золотаве волосся
Простелилося ниткою
долі на ковдрі моїй…
|