Будуть гірки і санчата, Подарунрчків багато. І лижня для нас стрімка Буде в ліс і до ставка. А вночі насняться сни: Ми на стежці до весни.... Щиро Вам дякую п. Катерино .Заходьте,завжди рада.
Господи! як сумно. І зринули в памяті покинуті по селах оселі . Осиротілі вікна, відсирілі без господарського тепла печі.... Знаєте п. Наталю у мене оселя на сучасний лад, але піч-найбільша її окраса.Щиро вдячна Вам за Ваші талановиті твори.
Але ж набиратися разом із усим і майстерності теж не гріх. Не ображайтеся п. Альона,але судяче із привату навчатися Ви не бажаєте(я маю на увазі навчатися правельному написанню вірша),якщо це норов-він тут ні до чого. Спробуйте прислухатися до порад. Гіршого Вам не бажають. Це дружній сайт і я особисто радію коли додаються молоді творчі люди.Успіхів Вам.
Дякую п. Катерино за підказку. Я нею скористаюся довірившись Вашому досвіду. Я відхилила у процесі написання вірша це слово із тих міркувань, що "полотно тчуть", а з іншого ракурсу"самоткане полотно" думала, думала...і вибрала цей варіант (витчені). Рада, що завітали
Сніги розтануть від палання свіч Хай згине кат навік проклятий в ніч Трагічні сторінки нашої історії. Минулого не змінити а майбутнє залежить від нас.Дякую Вам Маріанно за память.
Дякую п. Людмило. Все звісно так: і сяйво і одкровення....але не треба забувати, що кохання це ще й страшенна мука, пекельна.Кожному у свій час,але хто кохав той обовязково пекельно страждав. Чомусь от так.Але це,можливо ,буде вже інший вірш.