Ти просто будь...

Ти просто будь…

Нам шле печаль не раз плаксива злива,

Та разом легше битися із болем,

Ти просто будь – і зовсім не важливі

Питання віри, статуси та ролі.

Біда не в тім, що кожен день, як вирок,

Біда, коли ніхто не обіймає,

Ти не спіши, побудь ще хоч хвилинку,

Поділимось підтримкою та чаєм.

Чутки, прокльони – якось навіть смішно,

Набридли враз інтриг холодні війни,

Потрібен той, хто фразами потішить,

І з ким буває тепло та спокійно.

В дитинстві снились нам рожеві мрії,

З роками інше відкриваєш щастя –

Це кава в ліжко, ніжний лоскіт вії,

Все інше буде, інше точно вдасться.

Так морозно в полоні листопаду,

Ще й дуже швидко зараз вечоріє.

Ти подаруй мені свою розраду,

Бо тільки так зігрітися зумію.

Ти просто будь в очах моїх навпроти,

Рядками віршів, звуком в телефоні,

Розбий словами вічно мертву тишу,

Допоки вітер не торкнувся скроні.

Допоки ще одну долаєм стежку,

Бо час мине – вмовляння не почує,

А пам'ять легковажна, наче флешка,

Яку щодня ми вдало форматуєм.

Нас розділяють справи, кілометри,

Образи часом – всі ми тільки люди,

Ти просто будь, з ким не була б і де ти,

А я тебе ніколи не забуду…