Того -одного із тисячі-пси зацькують,роздеруть.І шляху в України без пут не було,нажаль. Страшно,але інколи думаю,що хохол-це діагноз.Але ж як без надії???...
Все ж життя прекрасне. Відчувати життя у всих його проявах-прекрасно,навіть розлуку,адже це є поштовхом до народження чудових творів,як цей. Дякую п. Оксано.
Дуже поважаю творчість Василя Чумака. У вірші "Березневий каламут" це слово поет використав саме у такій формі-мені сподобалось...от і я спробувала. Дякую щиро п. Катерино,що завітали. Завжди рада.
Бувають хвилини,коли приходить думка "як прожив" цей відрізок життя.Все спішимо діяти, щось робити.І Ви п. Іро абсолютно праві- виправлення помилок залишаємо на потім, що є найбільшою помилкою людини за життя.Дякую за увагу. Гарного Вам вечора.
Пані Галиночко цього вірша я не стала оцінювати за правилами написання.Не все міряється"правилами" і слава Богу.Це вірш -заклик до милосердя і вихованості,вірш-ганьба всим хто колись принижував чи зверхньо ставився до людей з обмеженими можливостями.Щиро Вам дякую