Вірш психологічно глибокий.Я міркувала собі, колись , так" а чи можливо у нашому суспільстві жити по іншому? Ну щоб було там пару трійка камінчиків. невеличких....Яка б то була людина і внутрішньо і зовнішньо на вигляд, які б у неї були діти.А потім приходить розуміння, що наше суспільство настільке просякло ворожістю до "інакших". Виходить так, або потонеш у власному камінні, або інші закидають своїм
Кажуть:"Господь посилає випробовування людині не менші і не більші ніж та може витримати".Тож будьмо сильними і витривалими.Дякую за гарний вірш п Іро.
Крила любові у людини завжди за спиною. Є кохання у серці- крила розкриваються, і це є свідченням щастя. І навпаки-настає момент коли крила безсило гойдаються,зважнілі образами,в очікуванні, коли душа визріє для прощення,щоб знову розкритися.Без кохання крила стануть не потрібними і загинуть, а потім і сама людина. Люди! давайте всі будемо крилатими!!! Щиро дякую п. Іро.
Але ж у людині є поривання,є натхнення здійснювати вчинки. А "кісточки" перемивали завжди.Звичайно історія засудить і осудить і перекрутить, та подвиги ними і залишаються. Краще бути шляхетним дурним ,ніж розумним капосником. Мені подобаються Ваші твори.
Що скажу тобі Борисе: Ти до жінки придивися. Може в Тані наболіло, І горить вогнем все тіло. Обійми,бо це ж не гр"ішно А то згобить це хтось...інший.....