Я крокую вулицями міста,
Міста, дуже схожого на сад.
А навколо осінь жовтим листом
Засипає мій Кіровоград.
У містечку цьому степовому
Промайнуло все моє життя.
Скільки друзів я зустріла в ньому!
Жаль, не буде в юність вороття.
Ранок вкрив туманом рідне місто,
В білу хустку загорнув мій сад.
В небі згасло зоряне намисто.
Я люблю тебе, Кіровоград.
|