Станьмо пліч-о-пліч Майданом єдиним!
Правди піднімемо стяг,
Щоб кожен з нас не відчув себе винним
У втраті отчих звитяг.
Хай пахне порохом, кров’ю і димом…
Ми не відступим… і край,
Бо не вважаєм того кровним сином,
Хто продає рідний Край.
Байдуже скільки: багато, дрібницю,
Лиш би набити гаман…
Кажуть, державну рятують скарбницю -
Явний, звичайно, обман…
Фабрики продані всі і заводи.
Все, що крутилось – стоїть.
Влада ж гарантіями колобродить,
Правду от світу таїть.
Скільки вже можна грошей позичати?
Скільки іти на поклон?
Хто має позику цю віддавати?
Ждуть, що появиться клон?...
З діда і прадіда всі працьовиті
Ми – України сини!
Більшого щастя немає на світі -
Вільними жить без вини.
Час вже нарешті себе запитати:
Хто старший – влада чи Ми?
Хто має звіти й коли віддавати,
Перед своїми людьми?
Чітко записано в нашім законі
В краю господар – народ,
І президенту «парадній» персоні
Люд призначає ісход.
Що треба люду? Роботу і правду,
Спокій в родині, і лад.
Він, всіх суперників лишить позаду,
Без «влади цінних» порад.
| 
у Вас 
0
