Станьмо пліч-о-пліч Майданом єдиним! Правди піднімемо стяг, Щоб кожен з нас не відчув себе винним У втраті отчих звитяг.
Хай пахне порохом, кров’ю і димом… Ми не відступим… і край, Бо не вважаєм того кровним сином, Хто продає рідний Край.
Байдуже скільки: багато, дрібницю, Лиш би набити гаман… Кажуть, державну рятують скарбницю - Явний, звичайно, обман…
Фабрики продані всі і заводи. Все, що крутилось – стоїть. Влада ж гарантіями колобродить, Правду от світу таїть.
Скільки вже можна грошей позичати? Скільки іти на поклон? Хто має позику цю віддавати? Ждуть, що появиться клон?...
З діда і прадіда всі працьовиті Ми – України сини! Більшого щастя немає на світі - Вільними жить без вини.
Час вже нарешті себе запитати: Хто старший – влада чи Ми? Хто має звіти й коли віддавати, Перед своїми людьми? Чітко записано в нашім законі В краю господар – народ, І президенту «парадній» персоні Люд призначає ісход.
Що треба люду? Роботу і правду, Спокій в родині, і лад. Він, всіх суперників лишить позаду, Без «влади цінних» порад.
|