Крупинками сплива невпинно час. Усе, що повз,напевно не для нас. Лиш простір наш, світанок і приплив, Зимовий спокій. Весняний розлив Підживить водами пустельні дні. Бузок всміхнеться травнем у вікні. Та в т"інях ночі,як незмінний рок З годинника все сиплеться пісок. Дитячим сміхом літо промайне. Осінній сплін за плечі обійме. Тяжкий вже якір. Зняти б каламут Потужним вітром, що не знає пут.
Та вже занадто пізно.. І вітрильник На мілині. Замовк його годинник.
|