Дівчина дивно в церковнім хорі Про всіх співала в чужім краю, Про всі кораблі далеко в морі, Про всіх, забув хто радість свою. Лунав її голос, злітав під купол, І промінь тлів на білім плечі, І кожен із мороку зрів і слухав, Як сонце голубить струни парчі. І всім здавалось, що радість буде, Що в тихій заводі всі кораблі, Що на чужині натомлені люди Світле життя собі віднайшли. І голос був милий, лунав глибинно, І тільки десь вище, край Царських Врат, До Тайн причетний, - плакав хлопчина: Не зможе ніхто вже прийти назад. .................................................................... Девушка пела в церковном хоре О всех усталых в чужом краю, О всех кораблях, ушедших в море, О всех, забывших радость свою. Так пел ее голос, летящий в купол, И луч сиял на белом плече, И каждый из мрака смотрел и слушал, Как белое платье пело в луче. И всем казалось, что радость будет, Что в тихой заводи все корабли, Что на чужбине усталые люди Светлую жизнь себе обрели. И голос был сладок, и луч был тонок, И только высоко, у Царских Врат, Причастный Тайнам,- плакал ребенок О том, что никто не придет назад. Август 1905
|