Знідна з паном Карасем щодо звучання. Вірш дуже сподобався, привідкрив передсвяткову дверку. Згадалося дитинство, колядки..а на Андрія......ох, чого ми тільки по селу не шкодили...ДЯКУЮ за спогад!
Дуже добре. Люблю правдиві вірші, нема чого прикрашати, бо ми вже в такій брехні і корупції погрузли, що далі нема куди. Верхи стали бобуїнами, У?країна руїнами, а ми, люди ...що далі?
Дуже щемно, пані Наталю,аж заплакала.Як часто ми,діти, відмахуємось від батьків. як від мух, із-за якогось запитання чи просьби. Адже вони нас виростили, ні в чому не відмовляли, булм тепрлячими до нас, дітей. То чому так стається, що як тільки батьки старіють, ми перестаємо їх чути, бачити, прислуховуватися? Якщо задуматись, то нас те саме чекає завтра, бо старість неминуча. На добре відношення треба собі заслужити.
Гарний вірш. Так буває, та нічого нема без підстави. Як він пішов, то може так і краще? Може дола готує шось багато0багато веселіше, щиріше, шось вічне!