Пані Наталю, по собі знаю, бо дуже давно у чужині.Я вивчила мову і кухню не однієї держави. Дякую Богу,що дав мені можливість побачити світ, та дав сили і терпіння ніколи не зрадити рідне слово і рідну віру.Спасибі велике!
Поки читала, згадала слова пані Ірини, і самі,що вище написані. Чомусь ми такі сліпі,що нас хтось повинен водити. Може пора вчитись самостійно ходити. вирішувати, думати?
Пані Наталю, дуже гарний твір, дуже. Спробуйте перевітири наголоси у перших двох катренах. Це не критика а порада. не ображайтеся. Ще раз дякую за твір.
Наталочко, рада знову прочитати цього вірша. Прекрасий твір, просто чудовий, повний, лейкий і водночас насичений образами. Дякую. бо дуже велика насолода від твоєї творчасті.
Дякую, пані Ірино! Це була спроба, надіюся збірка не остання. Так, там вірші є всякі, як і люди. Ображатися на зауваження не буду, навпаки, прийму до уваги. дякую,що зупинилися на моїх скромних сторінках.
Дякую, пані Ірино, за вітання. Згідна на рахунок поводиря. Люди шукають його а потім звинувачують,що не туди завів. Чомусь так...А може то перекладання відповідальності на інші плечі?