Гультяй

Він зовсім не збирався помирати,

Не каявся ні в чому,-пив, гуляв,

Коханок мав постійно і багато,

А жінка й діти? Він про них не дбав!

Пощо йому, стара у зморшках баба ,

У нього молода справляє герць!

Він думав, що візьме її до неба,

Та ось помер! Життя все нанівець!

Нема кому і “упокій” співати,

Біля труни ніхто не упада,

Хромаючи, прийшла нещасна мати,

Та дяк глухий ..., хриплий отець співа!

Закрили люк, на цвинтарі у яму

Спустили! Оце такий у тебе “рай” .

Прощай гультяю! Ти зробив рекляму!

Як жив нікчемно, так і помирай!

Ніхто не прийде, квітку не посадить,

Ні діточки, ні внуки, ні вдова,

Засипле листям, нІкому громадить,

Ні пам`яті, ні почесті нема!