Ніколи не здавався ворогам, Свого він жита не цькував, Та рідну матір поважав, Османа бив в бою нещадно, На Анкару ходив не раз, Та Харків місто заснувавши, Свій рід прославив він за раз.
У гетьмана стояв на службі, Про мир він мріяв все життя, Але на згадку залишивши лиш меч козацький та шерсть з коня. В бою поліг він з тим Османом, Кого він змалку не любив, Не уявляв у сні кривавім, Як потомки к потомки вражинибудуть залюбки жить.
Невже все вернулось, Невже запалало, Невже повернулась міжусобна війна, Схаменіться нащадки, Заспокойтеся друзі, Померіться нарешті, Як братські народи, Як наші сусіди, Картвел та Абхаз.
До крові прислухайтесь братські народи, Почуйте, Що сердце вам говорить, Та кров не застигла, Вона ще палае, Вона ще бурлить, Про честь говорить, Нащадки Сірка, Богуна, що Івана, Богдана, Пилипа, Просніться нарешті, Та молвіть слова, Тож ваша країна, Квітуча гаями, Тож ваша ріднесенька, Вже й ранена мила, Але ж Україна.
Виходьте зі смути, Ви гетьмани милі, Козацькі отамани, Щоб мир наступив.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
