Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що абсолютно втратили уміння критично мислити.
Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це засмучує, бо складається враження, що наші "рідні і друзі" там лише хотіли, щоб ми воювали, але не перемогли, тому й поводять себе досить дивно, як в тому фільмі про джентельменів удачі:" Ви сюди бийте, а туди нашою зброєю не бийте, бо ми не хочемо. Ми вам зброю ось-ось дамо, але почекайте ще півроку." Але для перемоги треба бити по ворожим цілям вглиб ворожої території зараз. Отже думається, що дехто ТАМ вважає нас за дурненьких. І це засмучує ще більше.
Теоретично все вірно, але реалії сумні, на жаль. І замість "Ваша честь", доречно говорити "Ваша безчесність", якщо за пляшку горілки, взяту в крамниці, щоб зігрітися десь у підвалі взимку, бомжу лрисуджують сім років в"язниці, а високопосадовець відбувається лише звільненням з посади, або переведенням на іншу, таку ж "хлібну".