Ех, пане Костинський! Навіщо Ви так поливаєте мене брудом на моїй сторінці? Чим Вам не сподобався мій примітивний віршик про гірчицю, що Ви раптом почали будувати дивні здогадки про мою біографію та ідеологію, та ще мою "темну" душу? Ну, не була я ні вчителькою історії, ні агентом КДБ, ні шпіоном ще десь там. Я була вчителькою іноземних мов (англійська, німецька). А ностальгую за часом мого дитинства тому, що тоді мені було легше жити. І не западенка я. То мати моя зі Львова, а я шаную той край. І грошей мені не шлють мої сестри з Америки, бо в них свої діти, внуки і проблеми. І чого ото Ви так собачитеся в мене на сторінці? А щодо мого нинішнього життя, то Вам, пане Костинський, не зрозуміти, як то воно - збирати на смітниках пластикові пляшки і макулатуру, щоб дотягти до тієї пенсії, що аж 50 долярів (2 тис. гр.). До речі, з цього приводу також маю віршик про порожню пляшку і ще один про вчительку, що на пенсію пішла. Це -автобіографічно. Але, будь ласка, не заходьте на ту сторінку, щоб і там не нагадити мені своїми здогадками. Між іншим, я не п"ю, не палю і не колюсь. Це щоб Ви не думали, що в Україні зараз тільки бомжі та нарки риються в смітниках і що я - з їхнього гурту. Ні, на жаль, риються там пенсіонери, які не можуть вже працювати, а вижити хочуть. Але Ви не живете тут, в Україні, і нинішнього життя пересічних громадян не знаєте. Можу Вам повідомити, що ціни на продукти та пром.товари тут, як в Америці і тарифи доганяють ваші, а зарплати, а особливо, пенсії - на рівні Сомалі (айтішників та ВР я не маю на увазі. Ті заробляють добре. Я їм не заздрю. В мене таланту немає до технологій.) А щодо виборів, то я так розумію, що Вам дуже хочеться закидати мене брудом, що, бач, не за тих голосувала,що Вам до вподоби. Але пане Костинський, хочу спитати, чого це Ви драпанули в ситу Америку, а. не залишились тут разом з нами, громадянами України, в нашому болоті, щоб розкрити нам очі, за кого нам слід голосувати?
О, скільки патетики й ненависті, пане Борисе! Я й не чекала від Вас такої злості. Я вже давно побачила, коли в людини немає аргументів, вона починає ображати опонента. Я думала, що це притаманно тільки молодим, котрі не мають досвіду полеміки. Але, очевидно, помилялась. Тепер відповідаю. Я не образилась на оте "комуняка" тому, що звикла до образ людей, подібних Вам. Особливо, коли йшла мова про "совок". Дивно тільки те, що найбільше ненавидять той час ті люди, котрі при "совку" отримали хорошу освіту, зробили кар"єру, заробили грошей. Мені в ті часи було несолодко, оскільки батька виключили з компартії, а в цій країні діти, як відомо, відповідають за батьків. Та я не злилась на ці перетурбації. Адже таке було тоді життя. Щодо голосування я Вам прямо сказала, за кого я голосувала на останніх виборах, але Ваша злоба заслала Вам очі і Ви почали емоційно мене шпетити, навіть не дочитавши. Шкода,що я замість розуміючої людини, вже вкотре маю справу з лютим ворогом. Це в мене такий Божий дар - набувати собі ворогів. Між іншим, я не маю ненависті до колишніх моїх співвітчизників, а нині емігрантів. Я маю лише нелюбов до них, оскільки вони не розуміючи, що відбувається в Україні, намагаються втрутитися. Але це не є добрим для України. Ми самі маємо вирішувати свою долю і не дивитися на Прибалтику чи Польщу. Там інша ситуація. А грошей у моєї американської рідні я ніколи не просила і завжди жила на ті кошти, що заробляла тут, в Україні, сама. Але що Вам говорити, пане Борисе? Ви не зрозумієте, на жаль.
Обіцяю Вам, пане Борисе, написати римовану думку і про колишніх "совків". які нині є громадянами США і яких я, м"яко кажучи, дуже недолюблюю за їхнє зверхнє ставлення до своїх колишніх співвітчизників і не тільки за це. Шкода тільки, що Бог таланту мені не дав, щоб толково про це написати. Ви, пане Борисе, емігрували з країни ще за часів "совка" і тих жахітть, через які проходили і проходять Ваші колишні співвітчизники в Україні, не зазнали. Ви не уявляєте, як то воно бачити, як з нормального цивілізованого життя Вас занурюють в сомалійське болото і товчуть там, товчуть, чекаючи, доки ви захлинетесь в ньому і здохнете разом зі своєю благодатною землею-матінкою. Якби Ви знали, скільки горя моїм співгромадянам принесла ця клята війна на Донбасі, якби Ви бачили на власні очі, як хоронять Вашого доброго сусіда, молодого хлопця, як побивається його батько-вдівець, як калічать молодь пропагандою так званого націоналізму, який не має нічого спільного з думками і поглядами Степана Бандери, як фактично нищать мою Вкраїну, убиваючи цю саму молодь в окопах і примушуючи її ставати заробітчанами, а по факту, рабами, думаю, Ви б зрозуміли мене. А щодо виборів, то Ви не вгадали. Я голосувала за Порошенка і мені зараз соромно через це. Адже нічого хорошого, гадаю, він би не зробив в подальшому для України. Хіба що для нагло-саксів постарався б. Купив би їхні іржаві джавеліни за валюту. А нам не джавеліни потрібні, нам економіку розвивати потрібно і війну припиняти. Бог все бачить, але на Бога надійся, а чудеса твори сам.
Дозволю собі не погодитися з Вами, пане Борисе. По-перше, визнаю, що я пристойно римую, але це не значить,що я обдарована. Я всього лише добре пам"ятаю, як колись у "совку" моя вчителька розповідала нам теорію римування, та ще я трохи дещо вичитала про цю теорію в інеті. Але це не поетичний дар, а всього лише дуже скромні проби пера. По-друге, я добре знаю історію "совку" і історію свого роду з прапрадідів. Вона трагічна і досить повчальна. Хоча я, на жаль, на їхніх помилках не вчусь. Люблю на свої граблі наступати сама. Щоразу. По-третє, Ви не зрозуміли того, що я хотіла донести до читача, знову ж таки трапилось це тому, що в мене немає поетичного таланту. Тому скажу прозою. "Совок" існував всього лише 70 років. З них населення країни відносно добре жило, а не виживало лише 30 років (брежнєвський період), коли не було війн, голодоморів, каральні органи не вдавались до широких репресій. Економіка розвивалась і село також. В нашому колгоспі, наприклад, були 2 птахоферми, 1 кінна ферма, 1 коров"яча і т.п. А в сільській крамниці, уявіть, продавались всі ті товари, що і в місті. Крім того, була невелика лікарня, школа, дитсадок, пошта, і т.д. Нинішня молодь не вірить, що так було. Далі не буду закидати Вас фактами тодішнього побуту як в селі, так і в місті і порівнювати їх з сьогоднішньою суворою реальністю, якої Вам з далекої Америки, певно, не розгледіти. Так от, мені хотілося лише сказати цією римованою думкою (до речі, дуже примітивною), що українська держава, на мою думку, повинна в першу чергу піклуватися про своїх громадян, не розділяючи їх на національності, колір шкіри, віру, повинна захищати їх і за кордоном також. І я, бідна пенсіонерка повинна тішитися не тим, скільки було вбито людей воюючих сторін на Донбасі, а тим, що на свою пенсію я можу достойно дожити до смерті, отримуючи лікування і маючи гроші на харч. Мені шкода, що я не маю таланту, щоб висловити все це римованою строкою. Але, мабуть, з Америки Вам, пане Борисе, краще бачиться наша українська реальність. Мої американські сестри думають так, як і Ви.
Підписуюся під кожною думкою Вашого вірша. Дивно, але мої батьки також говорили про те, що є люди і людиська. А ще додавали:"Одні рятують, а інші нищать".
Ви, пане Борисе, нічого не знаєте про мої "палкі" почуття до Росії. Як і до нагло-саксів, до речі. Але це - Ваша поетична сторінка. А тому буду вести себе ввічливо.
Я, пане Борисе, є та Дарина, яка наївна, мов дитина. (цитую Ваші слова). Я не хочу ні наступного майдану, ні сирійського сценарію для України. Я знаю, хто і як "робив" минулий майдан і дуже сподіваюсь, що наступного майдану не буде і громадяни таки прийдуть до пам"яті. А ще я ніяк не можу забути слова пані Меркель, які вона сказала своїй послідовниці, коли та просила послати корабель в Чорне море на підтримку українців :" Ви хочете, щоб ми воювали з Росією?" То виходить, що вони, арійські вояки, воювати не хочуть, а, значить, гинути повинні ми, українці, захищаючи їхні дупи від росіян. Чи не так, пане Борисе?
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('