Хоч ти не любиш поцілунків, Усю б тебе зацілував, Найменших родинок малюнки Вустами ніжно поливав… І тихо збуджуючи шкіру, Запестив би до забуття, На пік блаженного ефіру Довів би я серцебиття… І ти звивалася б змією, Від задоволення палала, Відвертою, нестримною, моєю, Яка для нас любов тримала… Я божеволію від тебе, Без тебе, наче завмираю, Хіба для щастя більше треба? Чи хтось пускав тебе до Раю? Хоч ти не любиш: очі в очі, Ховаєш досі жар затято, Тебе я так кохати хочу, Як тільки можна уявляти… Шкода, не бути всемогутнім, Не передбачити думок, Та хочу стати незабутнім Іти з тобою крок у крок… Я часом сам собі не вірю, Що я прожив своє життя, Заради тебе – жінки-мрії, Для неземного почуття…
Ви вражаєте!. А перші рядки взагалі як з язика зняли!
Доречі нещодавно шукав вірші щось на зразок, про "кохання у дощ" що ніяк не можу згадати автора тут на Анумо... Так от потрапив на "вечір еротичної поезії в Львові"... То там щирих віршів і гарний як ваш лиш одиниці.
А пару "відомих поетів" взагалі нісенітниці друкували. "Кохана йде твій грач, ноги розкаряч.... І таке інше. Так що ви можна вказати вепнули авторитет цієї категорії поезії
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас 
0
