Дякую за вірш. Правдиво і чесно. Цей вірус для світу, як лакмусовий папірець , так би мовити, перевірка на "вшивість", щоб світ побачив "who is who" і хто чого вартий. І зробив правильні висновки. Бо найскладніше ще попереду.
Я не насміхаюся, пані Катерино. Це - реальний стан справ у нашій медицині, який змушує скептично ставитися до заяв наших чиновників-високопосадовців про те, що в Україні всі служби готові до боротьби з коронавірусом та про те, що на всю велику країну з мільйонами заробітчан всього один випадок хвороби. Якщо хто і готовий зустріти коронавірус, то це - Феофанія. Хоча наші вельможі зазвичай лікуються за кордоном. Та й зараза до них не пристає: в них інші умови життя, ніж у нас, простих смертних.
Життя - річ складна і не завжди складається так, як планується. Хочеш прожити добре, намагаєшся, намагаєшся, а вмирати доводиться зовсім за інших обставин і, що дивно, зовсім іншою людиною, ніж колись намагався бути. І не пояснити, чому так сталося, не як гадалося.
Підтримую думку пані Надії. Ваш вірш, пані Катерино, й справді звучить, як молитва і я до Вас у тій молитві приєднуюся. Але, як кажуть, на Бога надійся, а сам також старайся.
Так. але у творах українських письменників 19 ст., як от Панаса Мирного, це свято називається Масниця. Ця назва зустрічається ще й у творах письменників 20 ст. (Тютюнник) та інших. А тому в нашій мові присутні дві назви цього давнього свята. Правда, слово Колодій не є поширеним зараз на всій території України. А тому частина українців називають його Масницею.
Хороший, але дуже сумний вірш. Читаю і згадую свого сусіда, молодого хлопця-атовця, який загинув п"ять місяців тому. Чудовий хлопець, мав одружуватися. Дівчина гарна була. Разом служили, точніше, воювали. Залишився батько одинак. Дуже сумний у Вас вірш. Але таке зараз життя. Безнадійно сумне.
Масляна, вона ж Колодій, не є суто російським святом. Це - прадавнє слов"янське свято. В Україні на Масляну (Колодія) головною стравою були вареники, хоча млинці і пиріжки теж пекли. Зараз в українській мові це свято зазвичай називають - Масляна. Тому добре, що Ви нагадали своєм віршем частку історії України. Свято це було веселим, а не сумним. Та й зараз воно таким лишається.