Дякую за вірш. Правдиво і чесно. Цей вірус для світу, як лакмусовий папірець , так би мовити, перевірка на "вшивість", щоб світ побачив "who is who" і хто чого вартий. І зробив правильні висновки. Бо найскладніше ще попереду.
Я не насміхаюся, пані Катерино. Це - реальний стан справ у нашій медицині, який змушує скептично ставитися до заяв наших чиновників-високопосадовців про те, що в Україні всі служби готові до боротьби з коронавірусом та про те, що на всю велику країну з мільйонами заробітчан всього один випадок хвороби. Якщо хто і готовий зустріти коронавірус, то це - Феофанія. Хоча наші вельможі зазвичай лікуються за кордоном. Та й зараза до них не пристає: в них інші умови життя, ніж у нас, простих смертних.
Життя - річ складна і не завжди складається так, як планується. Хочеш прожити добре, намагаєшся, намагаєшся, а вмирати доводиться зовсім за інших обставин і, що дивно, зовсім іншою людиною, ніж колись намагався бути. І не пояснити, чому так сталося, не як гадалося.
Підтримую думку пані Надії. Ваш вірш, пані Катерино, й справді звучить, як молитва і я до Вас у тій молитві приєднуюся. Але, як кажуть, на Бога надійся, а сам також старайся.
Так. але у творах українських письменників 19 ст., як от Панаса Мирного, це свято називається Масниця. Ця назва зустрічається ще й у творах письменників 20 ст. (Тютюнник) та інших. А тому в нашій мові присутні дві назви цього давнього свята. Правда, слово Колодій не є поширеним зараз на всій території України. А тому частина українців називають його Масницею.
Хороший, але дуже сумний вірш. Читаю і згадую свого сусіда, молодого хлопця-атовця, який загинув п"ять місяців тому. Чудовий хлопець, мав одружуватися. Дівчина гарна була. Разом служили, точніше, воювали. Залишився батько одинак. Дуже сумний у Вас вірш. Але таке зараз життя. Безнадійно сумне.
Масляна, вона ж Колодій, не є суто російським святом. Це - прадавнє слов"янське свято. В Україні на Масляну (Колодія) головною стравою були вареники, хоча млинці і пиріжки теж пекли. Зараз в українській мові це свято зазвичай називають - Масляна. Тому добре, що Ви нагадали своєм віршем частку історії України. Свято це було веселим, а не сумним. Та й зараз воно таким лишається.
От, тільки не треба мене лякати у моїй країні, пане Костинський, офіцерами з СБУ. Це там, в США, Ви можете" командувати парадом", а в Україні в СБУ працюють нормальні хлопці і вміють розрізняти психічно хворих людей від звичайних пенсіонерів з пенсією в 50 доларів. Щодо мого майбутнього кінця, то не переживайте Ви так за мене, турботливий Ви наш. Як і всі пересічні українці, я, звичайно, сподіваюсь на краще, але тільки за умови, що Ви і подібні Вам "правдолюби"з-за кордону, як з США, так і з Росії, не будуть пхати свого носа в Україну і ми матимемо можливість самим вирішувати, як жити і з ким дружити. А от як поетеса, то я - нуль. Тут я з Вами погоджуся. Та я й наміру не маю прославитися віршами. То не вірші, то лише мої римовані думки, примітивні, погано римовані, але мої власні. Не подобаються - не читайте. Я обіцяю Вам на Ваші сторінки не заходити і коментарі не залишати. Гуд бай, Вам. Моє шануваннячко, "патріотичний" Ви наш. Ах, так, ледве не забула. Нагадайте панові Василю, що я на Адміна не "тягну". Ви ж бо тут, на сайті, головнокомандуючий. І на закінчення нашої чемної розмови хочу Вам нагадати, що часи совка, коли вільнодумців запроторювали в психлікарні вже минули. Правда, Ви до Америки дременули раніше і цього не знаєте.
А мені Ваш рудий блазень подобається. На відміну від інших посадовців, він досить щирий, розумний і передбачливий. А тільки Україні не зброя потрібна, і не війна, а розвиток економіки і повернення українців з європейського рабства додому. А Ваші вумники нашими руками і на нашій крові хочуть в рай в"їхати. Гречно дякую за таку "допомогу", типову, до речі, для всіх країн третього світу, в яких Штати вбачають свій інтерес. Між іншим, це характерно і для російської еліти - захоплювати те, що погано лежить. І не тільки для Росії..
От. бачите, пане Костинський, як з Вас поперло радянське минуле. Ви зразу ж згадали про стукання до СБУ. Може, й у своїй молодості Ви також активно співробітничали з КДБ, якщо думаєте, що доноси на вільнодумців - діло святе? А може, Ви й в США співробітничаєте з спецслужбами і регулярно "стукаєте" на письменницьку братію? А Вашими знайомими СБУшниками не хизуйтеся. Я дійсно такий, як Ви сказали, нуль, що цим хлопцям буде нецікаво. Хіба що я почну читати їм твори мого улюбленого вчителя - Вольтера, а заодно й тлумачити їх. А щодо літературної оцінки Ваших творів і цього зокрема, то я в них не знаходжу й натяку на Вашу геніальність. Перепрошую за різкість, але Ви напросилися самі. А ще я інколи думаю, що Ви вважаєте цей сайт своєю власністю і, схоже, починаєте диктувати тут кому що писати, як і яким чином оцінювати. Шкода. Але зверхність - то є типова риса громадянина США. А Ви - хороший учень.
Сліпе теля Ви, пане Костинський. Отой Ваш рудий блазень розумніший від Вас, бо побачив нашу українську реальність краще(бізнесмени, як правило, розумніші, ніж пересічні громадяни). Щодо грошей, то мені шкода, що Ви стільки їх потратили на марне. Я розчарувалася в націоналістах ще під час майдану, коли в кульмінаційний момент на трактор видерся олігарх Порошенко (за свої гроші переживав, бач.), а свободівці навіть не намагалися опинитися на його місці там, наверху. Приїжджайте сюди і тоді побачите нашу реальність і зрозумієте, що суть того, що відбувається тут, зовсім не в грошах, а в розчаруванні народу у своїх вожаках.