Не зліть бабусю, пане Костинський, ох, не зліть. В гніві я - страшна. Ці Ваші круті хлопи...
Усіх "туземців" намагаються "Порятувати від біди". Війська там їхні опиняються, "Демократичні", хоч куди!.... Чим кращі ці Владики Всесвіту Сусідів наших - росіян?!...
Ой, не зліть бабцю, пане Борисе. Між іншим декілька моїх племінників-американців як раз служать в армії США. Не люблю я армію, усяку взагалі. А війни ... так просто ненавиджу. Війна це таке лайно, під яким би гарним соусом її не подавали і яких би дифірамбів не співали.
Пане Костинський, з ситої і чванливої Америки не побачити голодну, знекровлену війною, пограбовану олігархами, Україну. Ви, подібно до наших можновладців, не маєте ні найменшої уяви, як виживають зараз Ваші колишні співвітчизники. Ви нас тавруєте, а ми, пересічні громадяни, всього лише намагаємося вижити в цьому пеклі, що називається Україною.
М-дя....пане Борисе. Розчарували Ви мене, тупу, малограмотну, провінційну бабцю. Ні, не віршем своїм розчарували. З віршем як раз все ОК (згідно нормам, на які Ви посилаєтеся. Боронь Боже, панові Василеві його видаляти. Він не зашкодить молодим. А старим вже не до еротики зараз. На поетичних сайтах еротика зараз - норма життя. Чим більше еротики і мату, тим кращий поет. (Така зараз загальна мода.)Розчарували Ви мене трактуванням цього чудового полотна великого Тінторетто. (Маю Вас запевнити, що навіть в нашій глухій провінції є люди, обізнані з творчістю геніїв епохи Відродження). Але Ви є першою людиною, так мені здається, котра побачила в цій геніальній картині те, що до неї ніхто ще не бачив. (Ну, звісно, може, в США є ще подібні Вам люди, не знаю. Там ЛГБТ групи -в фаворі..) Так от. Мене здивувало не те, як Ви тлумачите пані Катерині, що то там зображено з еротичної точки зору, а маленька примітка в кінці Вашого пояснення. Знаючи міфи стародавнього світу і любов митців періоду Відродження до відтворення героїв цих міфів в своїй творчості, я була трохи шокована Вашою приміткою. Як відомо, Тінторетто створив Данаю на основі міфа про зачаття її сина, Персея, від Зевса, котрий в образі чарівного променя проник в потаємні покої Данаї. Не буду описувати цю картину детально. Скажу лише, що в епоху пізнього Відродження трактовка образу Данаї змінилась. Як бачимо, на тілі Данаї розсипані монети, вона дістає їх зі скриньки і подає своїй служниці. Ніякого натяку на лесбийство, звісно. За часів пізнього Відродження Даная стала символом проститутки, втративши той шарм, який був переданий геніальним Тінторетто в той час, коли творив художник. Але Ви, пане Костинський, в своєму описі образу Данаї пішли ще далі, натякаючи пані Катерині на лесбійську любов. Певне, Тінторетто і подумати не міг в той далекий час, як будуть трактувати його геніальний витвір через шість столітть. М-дя... Потішили Ви мене, пане Костинський. Але, звісно, на те ж вони і генії, щоб ми, нинішні продовжували будувати здогадки про те, що вони витворили.
О, я так розумію, що це перша проба пера. Віршем, звісно, це назвати ще не можна. Всього лише купа емоцій, без огляду на морфологію та синтаксис рідної мови. Але якщо пан трохи ще подумає мізками, а не емоціями і почитає дещо з теорії римування, а також, для початку, загляне в шкільний підручник з укр.мови, то, можливо, вийде непоганий вірш. Якби пан був молодший, я би цього не писала, але пан має за п"ятдесят років, а тому повинен висловлювати думки правильною українською мовою, де лаятися, я думаю, можна, але виключно, знову ж таки, рідною мовою.
Ех, пане Костинський! Навіщо Ви так поливаєте мене брудом на моїй сторінці? Чим Вам не сподобався мій примітивний віршик про гірчицю, що Ви раптом почали будувати дивні здогадки про мою біографію та ідеологію, та ще мою "темну" душу? Ну, не була я ні вчителькою історії, ні агентом КДБ, ні шпіоном ще десь там. Я була вчителькою іноземних мов (англійська, німецька). А ностальгую за часом мого дитинства тому, що тоді мені було легше жити. І не западенка я. То мати моя зі Львова, а я шаную той край. І грошей мені не шлють мої сестри з Америки, бо в них свої діти, внуки і проблеми. І чого ото Ви так собачитеся в мене на сторінці? А щодо мого нинішнього життя, то Вам, пане Костинський, не зрозуміти, як то воно - збирати на смітниках пластикові пляшки і макулатуру, щоб дотягти до тієї пенсії, що аж 50 долярів (2 тис. гр.). До речі, з цього приводу також маю віршик про порожню пляшку і ще один про вчительку, що на пенсію пішла. Це -автобіографічно. Але, будь ласка, не заходьте на ту сторінку, щоб і там не нагадити мені своїми здогадками. Між іншим, я не п"ю, не палю і не колюсь. Це щоб Ви не думали, що в Україні зараз тільки бомжі та нарки риються в смітниках і що я - з їхнього гурту. Ні, на жаль, риються там пенсіонери, які не можуть вже працювати, а вижити хочуть. Але Ви не живете тут, в Україні, і нинішнього життя пересічних громадян не знаєте. Можу Вам повідомити, що ціни на продукти та пром.товари тут, як в Америці і тарифи доганяють ваші, а зарплати, а особливо, пенсії - на рівні Сомалі (айтішників та ВР я не маю на увазі. Ті заробляють добре. Я їм не заздрю. В мене таланту немає до технологій.) А щодо виборів, то я так розумію, що Вам дуже хочеться закидати мене брудом, що, бач, не за тих голосувала,що Вам до вподоби. Але пане Костинський, хочу спитати, чого це Ви драпанули в ситу Америку, а. не залишились тут разом з нами, громадянами України, в нашому болоті, щоб розкрити нам очі, за кого нам слід голосувати?
О, скільки патетики й ненависті, пане Борисе! Я й не чекала від Вас такої злості. Я вже давно побачила, коли в людини немає аргументів, вона починає ображати опонента. Я думала, що це притаманно тільки молодим, котрі не мають досвіду полеміки. Але, очевидно, помилялась. Тепер відповідаю. Я не образилась на оте "комуняка" тому, що звикла до образ людей, подібних Вам. Особливо, коли йшла мова про "совок". Дивно тільки те, що найбільше ненавидять той час ті люди, котрі при "совку" отримали хорошу освіту, зробили кар"єру, заробили грошей. Мені в ті часи було несолодко, оскільки батька виключили з компартії, а в цій країні діти, як відомо, відповідають за батьків. Та я не злилась на ці перетурбації. Адже таке було тоді життя. Щодо голосування я Вам прямо сказала, за кого я голосувала на останніх виборах, але Ваша злоба заслала Вам очі і Ви почали емоційно мене шпетити, навіть не дочитавши. Шкода,що я замість розуміючої людини, вже вкотре маю справу з лютим ворогом. Це в мене такий Божий дар - набувати собі ворогів. Між іншим, я не маю ненависті до колишніх моїх співвітчизників, а нині емігрантів. Я маю лише нелюбов до них, оскільки вони не розуміючи, що відбувається в Україні, намагаються втрутитися. Але це не є добрим для України. Ми самі маємо вирішувати свою долю і не дивитися на Прибалтику чи Польщу. Там інша ситуація. А грошей у моєї американської рідні я ніколи не просила і завжди жила на ті кошти, що заробляла тут, в Україні, сама. Але що Вам говорити, пане Борисе? Ви не зрозумієте, на жаль.
Обіцяю Вам, пане Борисе, написати римовану думку і про колишніх "совків". які нині є громадянами США і яких я, м"яко кажучи, дуже недолюблюю за їхнє зверхнє ставлення до своїх колишніх співвітчизників і не тільки за це. Шкода тільки, що Бог таланту мені не дав, щоб толково про це написати. Ви, пане Борисе, емігрували з країни ще за часів "совка" і тих жахітть, через які проходили і проходять Ваші колишні співвітчизники в Україні, не зазнали. Ви не уявляєте, як то воно бачити, як з нормального цивілізованого життя Вас занурюють в сомалійське болото і товчуть там, товчуть, чекаючи, доки ви захлинетесь в ньому і здохнете разом зі своєю благодатною землею-матінкою. Якби Ви знали, скільки горя моїм співгромадянам принесла ця клята війна на Донбасі, якби Ви бачили на власні очі, як хоронять Вашого доброго сусіда, молодого хлопця, як побивається його батько-вдівець, як калічать молодь пропагандою так званого націоналізму, який не має нічого спільного з думками і поглядами Степана Бандери, як фактично нищать мою Вкраїну, убиваючи цю саму молодь в окопах і примушуючи її ставати заробітчанами, а по факту, рабами, думаю, Ви б зрозуміли мене. А щодо виборів, то Ви не вгадали. Я голосувала за Порошенка і мені зараз соромно через це. Адже нічого хорошого, гадаю, він би не зробив в подальшому для України. Хіба що для нагло-саксів постарався б. Купив би їхні іржаві джавеліни за валюту. А нам не джавеліни потрібні, нам економіку розвивати потрібно і війну припиняти. Бог все бачить, але на Бога надійся, а чудеса твори сам.
Дозволю собі не погодитися з Вами, пане Борисе. По-перше, визнаю, що я пристойно римую, але це не значить,що я обдарована. Я всього лише добре пам"ятаю, як колись у "совку" моя вчителька розповідала нам теорію римування, та ще я трохи дещо вичитала про цю теорію в інеті. Але це не поетичний дар, а всього лише дуже скромні проби пера. По-друге, я добре знаю історію "совку" і історію свого роду з прапрадідів. Вона трагічна і досить повчальна. Хоча я, на жаль, на їхніх помилках не вчусь. Люблю на свої граблі наступати сама. Щоразу. По-третє, Ви не зрозуміли того, що я хотіла донести до читача, знову ж таки трапилось це тому, що в мене немає поетичного таланту. Тому скажу прозою. "Совок" існував всього лише 70 років. З них населення країни відносно добре жило, а не виживало лише 30 років (брежнєвський період), коли не було війн, голодоморів, каральні органи не вдавались до широких репресій. Економіка розвивалась і село також. В нашому колгоспі, наприклад, були 2 птахоферми, 1 кінна ферма, 1 коров"яча і т.п. А в сільській крамниці, уявіть, продавались всі ті товари, що і в місті. Крім того, була невелика лікарня, школа, дитсадок, пошта, і т.д. Нинішня молодь не вірить, що так було. Далі не буду закидати Вас фактами тодішнього побуту як в селі, так і в місті і порівнювати їх з сьогоднішньою суворою реальністю, якої Вам з далекої Америки, певно, не розгледіти. Так от, мені хотілося лише сказати цією римованою думкою (до речі, дуже примітивною), що українська держава, на мою думку, повинна в першу чергу піклуватися про своїх громадян, не розділяючи їх на національності, колір шкіри, віру, повинна захищати їх і за кордоном також. І я, бідна пенсіонерка повинна тішитися не тим, скільки було вбито людей воюючих сторін на Донбасі, а тим, що на свою пенсію я можу достойно дожити до смерті, отримуючи лікування і маючи гроші на харч. Мені шкода, що я не маю таланту, щоб висловити все це римованою строкою. Але, мабуть, з Америки Вам, пане Борисе, краще бачиться наша українська реальність. Мої американські сестри думають так, як і Ви.
-1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('