Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкоджати Вашому насолодженню. Це- меркантильно.
Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене за прямоту, але Ви вже замучили цей сайт своєю присутністю. Це ж не ваш особистий сайт, шановний пане. А я, на жаль, не можу ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маю змоги пробитися до їхніх творів через вашу плідну діяльність. Прошу Вас бути трохи скромнішим у бажанні ознайомити наш народ зі своєю творчістю на головній сторінці цього сайту. У Вас же є особиста сторінка, де Ви можете порадувати усіх читачів з вашою творчістю.
Пані Лесків, будь ласка, не бідкайтеся аж так: я поступився усім тим, хто плаче за "замордованим сайтом" місцем аж на місяць. Дерзайте, терзайте, пишіть і друкуйте... Уже Ви моїх робіт не бачите зараз. Змучена Ви наша, прошу у Вас пробачення. Даю Вам час відпочити. Чи світ закрив Вам змогу "ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маєте змоги пробитися до їхніх творів через мою плідну діяльність"? Пані, та ви просто не мусили читати моїх творів, а, натомість, читати "інших українських авторів"! Ну, як Вас заспокоїти? Та, не подобається, не читайте. Які у цьому перешкоди. Ваш сарказм- недоречний: кожен має право писати, але, якщо Ви і інші проти того, то так і напишіть: "беремо тільки своїх". Так якби не дуже добра Ви людина: сарказм по відношенню до інших- це неповага. Спробував відповісти Вам в унісон.
Вибачте: читав я, та забув, або просто не звернув уваги. Із поетичними сайтами на інших мовах такої проблеми немає. Пане, у мене запитань до Вас більше немає, бо у вашому коментарі- негативно-саркастичний тон: "а ви скажете, що проти того чи іншого на "Анумо..." Ви не можете знати, що я скажу. Не намагайтеся вгадувати чужі думки. Психологи це вважають за симптом. Успіху Вам з Вашим "Анумо..." Даваймо ж но.
Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні настанови Церков? Живіть собі своїм "божком". Є інші сайти і інші люди, добріші та доброзичливіші.
Можу сказати одне: усяку поезію, особливо історичну, треба вивчати, і, по можливости, перекладати для українців, які не можуть впоратися з оригіналом, бо їхня мова не є мовою слов'янського пограниччя, як лемківська. Їхні пісні- прості, повні суму, але вони- красиві, мелодії пречудового зразка гармонії і орґанізації. Я цю пісню переклав англійською. Прошу уточнити ваше запитання.
Дякую Вам за гарний коментар. Нам усім треба любити один одного, бо ми усі- люди. Ні- кращі, ні- гірші. Нам притаманні почуття вдячности, особливо до тих, хто ніколи не міг би зрадити чи підвести. Нам усім є за що дякувати матерям: за добро, за виховання, за віру, за любов.
Дякую за коментар. Навідміну від цього вірша, інші мали дуже скромну ціль: використати слова західно- української мови/говірки/діалекту, як можливість вираження думок кодом словʼянського ареалу, на межі східно- та західно-словʼянських мов.
1.вірш про мову, бо це- про західно-український варіянт мови/діалект/діялєкт; 2.історичний, бо тільки у минулому вживали такі слова: вони не є сучасними, а, отже- історичний; 3.усмішка, бо- не критика, а жарт. Надіюсь, тепер, після пояснення, ми можемо спати спокійно щодо категорії/ій вірша. ІІП, ААП
Вірш написаний нелітературною мовою, а - її варіянтом, який часто називають діалєктом або західно-українським діалектом, що радше скидається на західно-словʼянські мови, ніж на східно-словʼянські. Це- вірш на мові і про те, як вживають такий варіант у розмовній практиці. Це- і про мову, і- жарт.
Часто вважається, що продукти зварена їжа, не може зберігатися більше, ніж 2 години. Через 2 години, її треба викидати, бо у ній є бактерії,, які спричиняють хвороби кишково-шлункового тракту, якщо ту їжу не переварити або не пересмажити.Наприклад, хліб: записується точно час випічки. До речі, технологія хлібопечення там інша, ніж в Україні.
Так, ми часто наївно віримо, що погані зміняться, що стане добре, стараємося бути радісні, коли не треба ними бути, і сумні, коли слід радіти. Граємо у захоплюючу гру "Життя", пробуючи керувати собою, іншими, грошима, ситуаціями, плануємо, а, потім, плани забуваємо, губимо, де слід було знайти, знаходимо те, що нам не потрібне, Ми слухаємо безвідчуттєві повчання- перекази книг, але їх не сприймаємо, бо вони для нас чужі чи недоступнi. Часом, наш мозок ще не розкрив повністю свій лотос мудрости...або- та ліллія розуму уже відцвіла, а ми й не помітили. Ivan Petryshyn
Це- не роздуми. Це - віршований експеримент із синонімами. Не завжди той, хто пише, мусить давати висновки: читач може це зробити й сам. Про це навчали у середній школі. Як показує досвід, лицемірам не соромно жити. Їх підтримують ще тисячі лицемірів.
Висоцький писав: "зручну релігію придумали індуси"... Поміж усіх поетів росії, він був- правдивим і правильним, хоч і грубим. А, щодо того, що ви з ними погоджуєтеся, то- це ваше право. Ваша думка, ваша опінія. Думки цінуються.
Бажання- це проєкт, Бог дає інше: ліпше від того, що бажається. Мабуть, допомагають, як тільки можна. Думаю, ваші побажання слід надсилати тим, хто може допомогти.