Відповім вам обом, бо думки однакові! Трошки про себе. Як я так і мій чоловік опинилися на чужині не по своїй волі. Ми не шукали багатства. Втікали від смерті. Любили і служили Україні , а в той час треба було любити москву. Так, п. Борисе, Помагали і ми та і далі допомагаємо Україні. І то не тільки ми, а вже і наші діти. Так якось вийшло, що тіло тут, а душа над Дніпром, Десною, Остеркою. Дехто каже, а хто вас тут тримає? Там вже нікого нема, а тут діти, внуки! Оце й тримає, та й старі ми вже! Ви, дорога пані Катрусю, сказали те головне, яке стримує розквіт України. А це- брак єдности нашого народу! Щодо вашого опису Остра, п. Борисе, я такого не бачила. Так дороги були довго піщані, але сьогодні асфальт! Кажете бруд кругом. І цього не бачила. хіба десь над річкою чи в лісі, де люди пікніки влаштовували і не позабирали сміття. Народ звик що -хтось прибере! Так, у Львові проблема де дівати сміття? Але вірю, це скоро буде вірішено. Тут в Америці, як кинеш папірець на автостраді, 200.00 долярів штрафу, як побачать такий вчинок. Тут за все карають. В Україні часто дивляться крізь пальці. Дві країни, дві різні системи життя! Тому, народ України мусить сам дбати не тільки про себе, але і про державу. Я твердо вірю у повне відродження нашої України. То ч -нехай Бог допомагає! А ми, чи то в Україні чи на чужині, допомагаймо їй ставати на ноги
Я мабуть одна з тих ,що не підтримую таких віршів. Була в Острі років 5 назад. Остер відбудовується! Мої родичі всі працюють. Покупили собі хати, а дехто квартири.Безумовно - це ще не Америка. 350 років неволі, нищення менталітету людейЇ землі, тортури, рабство, так скоро не направляється. Я є та ,що вірю у наше відродження! Допомогаймо у їхній відбудові!
Варто багатіти, але і про Державу не забувати! Колись казав Ісус- Цесарові цесарове, а Богові Боже! А ще можна додати , а людині людьске! Хто працює, той і має, тому й пан Біг помагає!
Побільше читайте, зрозумієте краще. Ось таку "правду" ви пишете і про Українську Державу. Висмоктуєте з пальця, що в голову приходить. Отож, не шукайте "золотого баняка", щоб його вам хтось підніс, а закочуйте рукави і рятуйте оте "корито", бо воно наше! Плювати на своє не зробить з вас "героя".