ВІН ТАМ

Підперши голову рукою,

Сидів ,дивився в далечінь...

Він там... дитиною малою,

Де ясно все, а тут лиш тінь.

Він бачить- з батьком в ліс поїхав,

Дерева різать, на запас,

І “для годиться”пилку сіпав,

О, як же швидко біг той час.

Веде коня по рідній ниві,

В руках у батька гострий плуг,

Єдиний син, він не лінивий-

Він гордо йшов, як справжній друг!

Та ось війна, в руках рушниця,

Нема страху, як смерть то й смерть!

Останній подих для землиці,

Щоб тільки воля, доблесть, честь!

Колись ворожка ворожила,

Піде, не вернеться назад,

Напевно доля так судила,

Хоча й казала навпопад!

Все пережив! Тепер в чужині

Живе лиш тим ,що любить край.

Думками там, де пісня лине,

Бо тільки там у нього рай!

Є діти , внуки і пра-внуки,

Він любить всіх, душа не тут,

Він там, в далеких Саранчуках,

В руках тримає батька плуг!