А я би Місяцю запропонувала звернути увагу на зірки. Певно, не одна на нього задивляється. Сонце всіх вабить, тому й пекуче, а чи варте воно щирої журби Місяця7
Шановний авторе, менгі сподобався Ваш вірш. шкода, звичайно, що молоді люди змушені були подорослішати в наш час. Вам би про кохання писати... Та останні рядки твору таки вселяють віру в те, що життя повернеться на круги своя.
Така гарна словесна картинка Закарпаття. Стало так спокійно і затишно, наче всі буденні проблеми відлетіли з вітрами. Хочеться просто милуватися природою і співати.:whistling:
У Вас дуже оптимістичні побажання, пане Іване, східним регіонам України, які хочуть, щоб їх почули. Котрийсь із політиків сказав: "Ми вас хочемо почути, тільки перестаньте стріляти, бо через постріли не чутно голосу". Перш за все, єдність мешканців Донеччини й Луганщини допоможе подолати біду...
Давно думала про те, чому забороняють сіяти мак, замість того, щоб створити умови для успішної боротьби з проблемою наркоманії. Дуже люблю пироги з маком і сподіваюся, що слова "росте мак на городі" не загубляться в історії. Добре, що підняли цю проблему у вірші, бо художнім словом швидше можна достукатися до молодих сердець, ніж нотаціями.
Пані Галино, такий наспівно-народний стиль поезії гарно б поклався на музику і виконувався фольклорним колективом. Спробуйте знайти можливість оживити вірш у пісні.
Пані Юлю, дуже гарний вірш зрілої людини. Сподіваюся, що це не з Ваших реалій життя, бо творча людина не буває самотньою. Чекаємо Ваших віршів про радісні переживання.