Святий Франський Ассізький молився так: "Господи, дай мені смиренність, щоб прийняти те, що я не в силі змінити. Господи, дай мені сили. щоб змінити все, що я можу змітити. Господи, дай мені мудрості. щоб відрізнити одне від одного". Якби всі хотіли змінитися на краще...
У радянські часи, пригадується, випускників вишів відправляли на "відпрацювання" ген подалі від рідного джерела, яке дає сили і упесненість. А жяття на чужині, як у вічних приймах...
Оптимізм мого покоління зжер вогонь Помаранчевого майдану. Але і сьогодні злишаю при собі жаринку віри, бо ми ж таки козацького роду. Десь поміж нас є Той, хто по-справжньому любить Україну. Вірмо. Слава Україні!
Ваш вірш вкотре змушує замислитися над тим, хто ми є. Проте, не для кожного українця, на жаль, (особливо політиків) факт причетності до великої нації є основним рушієм дій.
Зустрічалася з таким. Не змогла сказати, що окремі рядки з мого твору. Здивувало, що, взявши мої рядки, плагіатор цього не усвідомлював. Можливо, це хвороба?